Зачувши це, полковник Каткарт умить прояснів і пожадливо потер руки.
— Знаєте, Майле, я думаю, ми з підполковником Корном охоче перебрали б від вас синдикат, — запропонував він недбало і мало не облизався на думку про таку смаковиту перспективу. — Наш досвід з торгівлею помідорами-сливками на чорному ринку якраз придасться. З чого почнемо?
Майло спокійно, з ввічливо-простодушним виразом, глянув на полковника.
— Дякую, сер, це дуже люб’язно з вашого боку. Почніть зі знесоленої дієти для генерала Пекема та знежиреної — для генерала Дрідла.
— Зачекайте, візьму олівець. Що далі?
— Кедри.
— Кедри?
— З Лівану.
— З Лівану?
— Мусимо відправити кедри з Лівану на тартак в Осло, де їх поріжуть на ґонт для будівельника з Кейп-Коду. Далі — горох.
— Горох?
— Зараз у відкритому морі. Маємо повні баржі гороху, що пливуть з Атланти до Голландії як оплата за тюльпани, які відправлено до Женеви за сири, що мусять піти на Відень з пе-о.
— Пе-о?
— Попередня оплата. Трон Габсбургів хитається.
— Майле.
— І не забудьте про оцинкований метал на складі у Флінті. Чотири вагони оцинкованого металу з Флінта треба відправити в плавильні Дамаска до полудня вісімнадцятого, умови франко-борт Калькутта, знижка два проценти при оплаті за десять днів до кінця місяця. Один месершміт з вантажем коноплі має бути в Белграді в обмін на півтора літака С-47 з недочищеними фініками з Хартума, яких вони не можуть позбутися. Гроші за португальські анчоуси, що ми їх продаємо назад у Ліссабон, пустіть на оплату єгипетської бавовни, що вертається нам з Мамаронека, а в Іспанії прикупіть якомога більше апельсинів. За наранхи платиться готівкою.
— Наранхи?
— Так в Іспанії називають апельсини, а це іспанські апельсини. І... о, так. Не забудьте про «пілтдаунську людину».
— Пілтдаунську людину?
— Саме так, пілтдаунську людину. Смітсонівський інститут поки що не в стані придбати у нас другу пілтдаунську людину, але вони чекають на смерть одного багатого, улюбленого мецената і...
— Майле...
— Франція закупить гуртом всю петрушку, яку їм дамо, і це в наших інтересах, бо нам потрібні франки, щоб обміняти на ліри, далі на пфеніги, щоб оплатити фініки, коли їх повернуть назад. Також я замовив велетенську партію перуанського бальсового дерева, яке треба розподілити серед усіх їдалень синдикату на пропорційній основі.
— Вальсове дерево? А навіщо їдальням бальсове дерево?
— У наші дні не так легко натрапити на добре бальсове, полковнику. Я просто подумав, що не варто упускати таку нагоду.
— Ні, мабуть, що ні, — невпевнено припустив полковник Каткарт з таким виглядом, ніби в нього морська хвороба. — І сподіваюсь, ціна була добра.
— Ціна, — відповів Майло, — була шалена... реально завищена! Та оскільки ми купили його в однієї з наших філій, то заплатили з радістю. Подбайте про шкури.
— Кури?
— Шкури.
— Шкури?
— Шкури. В Буенос-Айресі. Їх треба видубити.
— Видубити?
— На Ньюфаундленді. І відправити морем до Гельсінкі бе-пе-о до початку весняної відлиги. До Фінляндії все йде бе-пе-о і до початку весняної відлиги.
— Без попередньої оплати? — висловив здогад полковник Каткарт.
— Чудово, полковнику. У вас дар, сер. А далі — корки.
— Корки?
— Відіслати до Нью-Йорка, кукурудзу до Тулузи, мешти до Будапешта, рельси до Уельса, мандарини — до Палестини.
— Майле!
— А в Ньюкаслі у нас вугілля, сер.
Полковник Каткарт скинув руки догори.
— Припиніть! — крикнув він, мало не в сльозах. — Ми марнуємо час. Ви такий же, як я, — незамінний. — Він розгнівано пожбурив геть олівець і схопився на ноги. — Майле, ви не маєте права на шістдесят чотири додаткові вильоти. Ви не маєте права летіти навіть на одне завдання. Вся система розвалиться, якщо з вами щось станеться.
Вдоволений Майло спокійно кивнув головою.
— Сер, ви забороняєте мені літати на бойові завдання?
— Я забороняю вам літати на бойові завдання, — твердо і владно оголосив полковник Каткарт.
— Але це ж несправедливо, сер, — сказав Майло. — А що з моїм послужним списком? Іншим пілотам — і слава, й медалі, і популярність. Чому я маю терпіти лиш за те, що настільки добре керую їдальнею?
— Так, Майле, це несправедливо. Але, як виглядає, ми тут нічого не вдіємо.