Обличчя другого слідчого скривилося від розчарування.
— Він набагато хитріший, ніж я думав, — зауважив він. — Він користується третім прізвищем і видає себе за когось іншого. І мені здається... так, мені здається, що я знаю, яке його третє прізвище, — захоплено і натхненно він простягнув майору Майору ще одну фотокопію. — А як вам ось це?
Майор Майор трохи нахилився вперед і побачив копію солдатського листа, в якому Йосаріан повикреслював усі слова, крім імені Мері, а внизу приписав: «Я вмираю за тобою. Р. О. Шипмен, капелан, Збройні сили США».
Майор Майор похитав головою.
— Вперше бачу.
— Ви знаєте, хто такий Р.О. Шипмен?
— Полковий капелан.
— Коло замкнулося, — сказав другий слідчий. — Вашингтон Ірвінг — це полковий капелан.
Майор Майор відчув напад тривоги.
— Полковий капелан — Р. О. ІІІипмен, — виправив він.
— Ви впевнені?
— Так.
— Навіщо полковому капеланові писати таке в листах?
— Мабуть, хтось інший це написав, а його підпис підробив.
— Навіщо комусь підробляти підпис полкового капелана?
— Щоб приховати своє власне ім’я.
— Можливо, ви маєте рацію, — на хвилю завагавшись, вирішив другий слідчий і впевнено прицмокнув губами. — Мабуть, ми зіткнулися з бандою з двох людей, у яких просто взаємообернені імена та прізвища. Так, я певний, що так воно і є. Один із них тут, в ескадрильї, один у шпиталі, і ще один десь біля капелана. Тобто їх аж троє! А ви справді впевнені, що ніколи раніше не бачили цих документів?
— Якби бачив, я б їх підписав.
— Чиїм ім'ям? — лукаво спитав другий слідчий. — Вашим власним чи Вашингтона Ірвінга?
— Моїм власним ім’ям, — сказав йому майор Майор. — Я навіть імені такого не знаю — Вашингтон Ірвінг.
Другий слідчий широко усміхнувся.
— Майоре, я радий, що ви поза підозрою. Значить, ми зможемо працювати разом, а мені буде потрібен кожен, на кого зможу покластися. Десь на європейському театрі воєнних дій працює чоловік, який має доступ до вашого листування. Ви не здогадуєтеся, хто б це міг бути?
— Ні.
— Ну, а я маю чудовий здогад, — сказав другий слідчий і, нахилившись уперед, конфіденційно прошепотів. — Це негідник Таузер. Інакше навіщо він всюди ляпає про мене язиком? Отож пильнуйте і негайно дайте мені знати, якщо хтось заговорить про Вашингтона Ірвінга. А я влаштую перевірку благонадійності для капелана і його оточення.
Щойно другий слідчий вийшов, як крізь вікно до кабінету майора Майора скочив перший і поцікавився, хто це тут щойно був. Майор Майор ледве його впізнав.
— Це був військовий слідчий, — сказав йому майор Майор.
— Чорта з два, — відповів перший слідчий. — Це я ваш слідчий.
Майор Майор ледве впізнав його, бо той з'явився у вицвілому бордовому вельветовому халаті, розідраному під пахвами, потертій фланелевій піжамі і стоптаних хатніх капцях з однією напіввідірваною підошвою. Це звичайне шпитальне вбрання, пригадав майор Майор. Чоловік погладшав десь на двадцять фунтів і аж пашів здоров’ям.
— Я справді дуже хворий, — заскиглив він. — Я підхопив застуду у шпиталі від одного льотчика-винищувача і зліг з дуже важкою формою пневмонії.
— Мені дуже жаль, — сказав майор Майор.
— Яка мені з того користь, — запхикав слідчий. — Не треба мені вашого співчуття. Просто хочу, аби ви знали, що мені доводиться терпіти. Я прийшов попередити вас, що Вашингтон Ірвінг, здається, переніс свій опорний пункт зі шпиталю до вашої ескадрильї. Ви тут часом не чули ніяких розмов про Вашингтона Ірвінга?
— Правду кажучи, чув, — відповів майор Майор. — Той чоловік перед вами. Він говорив про Вашингтона Ірвінга.
— Справді? — радісно вигукнув перший слідчий. — Ось, мабуть, це нам якраз і треба, щоб вивести його на чисту воду! Не спускайте з нього очей усі двадцять чотири години на добу, поки я збігаю до шпиталю й запитаю в начальства про дальші інструкції.
Слідчий вискочив з кабінету майора Майора через вікно і вмить щез.
За хвилину відхилилася запона, що відділяла кабінет майора Майора від канцелярії, і з'явився другий слідчий, захеканий від бігу. Віддихуючись, він загорлав:
— Я щойно бачив, як з вашого вікна вискочив чоловік у червоній піжамі й побіг по дорозі! Ви його бачили?
— Він тут зі мною розмовляв, — відповів майор Майор.
— Мені здалося дуже підозрілим, що якийсь чоловік у червоній піжамі вискакує з вікна. — Слідчий заходив колом по маленькому кабінету. — Спершу я подумав, що то були ви — драпонули до Мексики. Але тепер бачу, що то були не ви. Він нічого не говорив про Вашингтона Ірвінга?