Капітан Флюм хапнув ротом повітря і розтанув у заростях ожини і більше ніколи не потрапляв майору Майору на очі.
Озирнувшись на досягнуте, майор Майор залишився задоволеним. Посеред кількох акрів чужої землі, що кишіли двома сотнями однополчан, йому вдалося стати відлюдником. Трохи винахідливості та завбачливості — і він зробив неможливим для будь-кого в ескадрильї побалакати з ним, а це, як він помітив, усім сподобалось, адже ніхто й так не хотів з ним балакати. Ніхто, окрім, як виявилось, навіженого Йосаріана, який одного ранку скочив на майора Майора і звалив його на землю, коли той летів ровом до свого трейлера на обід.
Майор Майор стерпів би, якщо б його звалив на землю будь-хто інший з ескадрильї, але тільки не Йосаріан. Було щось ганебне в самій особі Йосаріана, який без угаву плів якісь нісенітниці про небіжчика в своєму наметі, якого там не було, а потім, після польоту на Авіньйон, зняв із себе весь одяг і ходив отак аж до того дня, коли з’явився генерал Дрідл, щоб причепити йому медаль за героїзм над Феррарою, і побачив його у строю цілком голим. Жодна душа в світі не мала права винести з Йосаріанового намету розкидані манатки небіжчика. Майор Майор позбувся таких повноважень, коли дозволив сержанту Таузеру відрапортувати про лейтенанта, якого збили над Орв’єто менш ніж за дві години після його прибуття в ескадрилью, як про такого, що взагалі не прибував до ескадрильї. Єдина особа, котра мала якесь право винести речі лейтенанта з Йосаріанового намету, був, на думку майора Майора, сам Йосаріан, та навіть і Йосаріан, на думку майора Майора, не мав такого права.
Майор Майор застогнав, коли Йосаріан повалив його на землю, і спробував випручатись і стати на ноги, та Йосаріан не давав.
— Капітан Йосаріан, — сказав Йосаріан, — просить дозволу негайно звернутись до майора у справі життя і смерті.
— Дайте мені підвестися, — попросив майор Майор зі своєї незручної пози. — Я не можу відповісти на привітання, лежачи на своїй руці.
Йосаріан відпустив його. Обоє поволі встали. Йосаріан знову віддав честь і повторив прохання.
— Ходімо до мого кабінету, — сказав майор Майор. — Думаю, тут не найкраще місце для розмови.
— Так, сер, — відповів Йосаріан.
Вони обтрусили пилюку з одягу і пішли в напруженій мовчанці до канцелярії.
— Дайте мені пару хвилин, я змащу подряпини меркурохромом, — сказав майор Майор біля входу. — Потім сержант Таузер вас запросить.
— Так, сер.
Майор Майор гордо пройшов через канцелярію, не дивлячись на писарів, що посхилялись над друкарськими машинками і картотеками. Він запнув за собою завісу, яка відділяла його кабінет, а тоді, опинившись наодинці, метнувся до вікна, вискочив на вулицю і дав драла. Дорогу йому заступив Йосаріан. Він стояв на «струнко» і знову віддав йому честь.
— Капітан Йосаріан просить дозволу негайно звернутись до майора у справі життя і смерті, — повторив він рішуче.
— Дозволу не даю, — відрубав майор Майор.
— Так не піде.
Майор Майор здався.
— Гаразд, — втомлено поступився він. — Я вас вислухаю. Заскакуйте до кабінету.
— Після вас.
Вони заскочили до кабінету. Майор Майор присів, а Йосаріан заходив перед його столом і повів мову про те, що він не хоче більше вилітати на завдання. «Що я можу тут зробити?» — подумки запитував себе майор Майор. Усе, що він міг зробити, — це дотримуватись інструкцій полковника Корна і сподіватися на краще.
— Чому ні? — запитав він.
— Я боюся.
— Немає чого соромитися, — приязно порадив йому майор Майор. — Ми всі боїмося.
— Я не соромлюся, — відповів Йосаріан. — Я просто боюся.
— Це нормально — відчувати страх. Навіть найхоробріші бояться. Один із наших обов’язків на полі бою — подолати наш страх.
— О, припиніть, майоре. Може, обійдемося без цієї ахінеї?
Майор Майор зніяковіло опустив очі і заходився перебирати пальцями.
— Що ви хочете почути від мене?
— Що я відлітав свою норму і можу повертатися додому.
— Скільки у вас вильотів?
— П’ятдесят один.
— Вам залишилося відлітати лише чотири.
— Він підвищить норму. Кожен раз, коли я наближаюся до кінця, підвищує.
— Можливо, цього разу — ні.
— Він усе одно нікого не відпускає додому. Він просто тримає нас тут, поки не прийде наказ на ротацію, а коли не вистачає людей для екіпажів, він знову збільшує кількість вильотів і включає їх до бойового складу. Він тільки так і робить, відколи тут з’явився.