Кожні три-чотири дні до них вривався, ніби мучений тортурами, Голодний Джо — охриплий, дикий, ошалілий, який уже вкотре мав нещастя виконати обов'язкову норму бойових завдань і літав кур'єрськими рейсами. Ночував він переважно у квартирі для рядових. Ніхто не знав напевно, скільки кімнат винайняв майор ...де Коверлі, навіть затягнута в чорний корсет огрядна власниця квартири, що мешкала на першому поверсі. Вони займали весь горішній поверх, і Йосаріанові було відомо ще й про частину п'ятого, бо саме в кімнаті Сноудена на п'ятому поверсі він нарешті знайшов ту покоївку в жовтаво-зелених панталонах зі шваброю в руці, якраз на другий день після Болоньї, того дня, коли вранці Голодний Джо застав його з Лючаною в ліжку в офіцерській квартирі й одержимо кинувся по свій фотоапарат.
Покоївка в жовтаво-зелених панталонах була життєрадісною, люб'язною гладухою років тридцяти п'яти, з м’ясистими стегнами і драглистими сідницями в жовтаво-зелених панталонах, що їх вона знімала на прохання будь-якого чоловіка. Широколиця і непоказна, була це найдоброчесніша жінка на світі: вона лягала під кожного, незалежно від його раси, віросповідання, кольору шкіри чи національності, даруючи себе зі щирою гостинністю і не гаючи навіть хвилини на те, щоб відкинути щітку, швабру чи ганчірку, яку тримала в ту мить, коли хтось її ухопив. Сила її принади крилася в її доступності; мов гора Еверест, вона завжди була готова, і чоловіки вилазили на неї щоразу, коли відчували таке бажання. Йосаріан полюбив покоївку в жовтаво-зелених панталонах, бо вона, здавалося, була єдиною жінкою, з якою він міг кохатися, не закохуючись. Навіть та лиса дівчина з Сицилії все ще будила в ньому сильне почуття жалю, ніжності й співчуття.
Всупереч численним небезпекам, на які завжди наражався майор ...де Коверлі, наймаючи квартири, єдине своє поранення, за іронією долі, він отримав, очоливши тріумфальну процесію на вулицях звільненого Рима, коли йому мало не вибив око квіткою, пожбуреною з близької відстані, якийсь обшарпаний п'яний дідок-реготун, що, мов Сатана, скочив, злорадно хихикаючи, до машини майора ...де Коверлі, грубо й непоштиво схопив його величаву сиву голову, притягнув до губ, що різко відгонили вином, сиром і часником, і глузливо чмокнув його в обидві щоки, а далі сплигнув униз і з глухим, хрипким реготом зник у веселій, святковій юрбі. Майор ...де Коверлі, спартанець у скруті, навіть не здригнувся протягом усього того жахливого випробування. І лише коли повернувся на Піанозу, завершивши свої справи в Римі, звернувся по медичну допомогу.
Він твердо вирішив бачити світ обома очима і тому попросив у Дока Деніки прозору пов’язку на око, щоб мати можливість і далі метати підкови, викрадати італійських робітників і винаймати квартири, користуючись непошкодженим зором. Для льотчиків ескадрильї майор ...де Коверлі був титаном, хоч ніхто ніколи не наважився йому про це сказати. Єдиний, хто все-таки насмілився заговорити з ним, був Майло Майндербайндер, котрий на своєму другому тижні в ескадрильї підійшов до майданчика для метання підків і підняв високо в руці варене куряче яйце, так, щоб його побачив майор ...де Коверлі. Вражений таким зухвальством Майла, майор ...де Коверлі випростався і зосередив на ньому весь гнів розлютованого обличчя з важко навислим кам'яним чолом і велетенським кряжем горбатого носа, що раптом метнувся розгнівано в бік Майла, мов футбольний захисник. Майло вистояв, прикриваючись вареним яйцем, яке підняв перед своїм лицем, мовби магічний амулет. За хвилину буря почала вщухати й небезпека минула.
— Що це? — нарешті спитав майор ...де Коверлі.
— Яйце, — відповів Майло.
— Яке яйце? — спитав майор ...де Коверлі.
— Зварене яйце, — відповів Майло.
— Яке зварене яйце? — спитав майор ...де Коверлі.
— Свіжозварене яйце, — відповів Майло.
— Звідки беруться свіжі яйця? — спитав майор ...де Коверлі.
— Від курки, — відповів Майло.
— А де та курка? — спитав майор ...де Коверлі.
— Курка на Мальті.
— Скільки курей на Мальті?
— Курей стільки, що вистачить свіжих яєць для кожного офіцера в ескадрильї по п'ять центів за штуку з фонду їдальні, — відповів Майло.
— Я завжди любив свіжі яйця, — зізнався майор ...де Коверлі.
— Якби у моєму розпорядженні був літак, я міг би раз на тиждень літати туди і привозити стільки свіжих яєць, скільки нам потрібно. Зрештою, до Мальти недалеко.