В усіх принципових питаннях генерал X. X. Штирхер, як він завжди наголошував, перш ніж дати привселюдного прочухана комусь із своїх найближчих підлеглих, був тверезим реалістом. Цей гарний із себе, рожевощокий п’ятдесятирічний генерал завжди тримався вільно й невимушено, носив мундири, шиті на замовлення, мав сиве волосся, трохи короткозорі очі й чуттєві губи хоботком. Це був вразливий, елегантний джентльмен з приємними манерами, який тонко відчував слабості й дивацтва своїх ближніх і вважав дурнями всіх, крім самого себе. На його думку, в питаннях смаку та стилю не існує дрібниць, і тому вимогливість щодо всього, пов’язаного з цим, ніколи не буває надмірною. Він не просто говорив про ті чи ті речі, а й завжди висловлювався з приводу тих чи тих подій. Та й самі ці події в його вустах не просто відбувалися, а неодмінно мали місце. І то неправда, що він відсилав листи, в яких невтомно вихвалявся, домагаючись поширення своїх повноважень аж настільки, щоб керувати всіма бойовими операціями, ні, він компонував меморандуми. А щодо стилю меморандумів інших вищих офіцерів, то вони для нього завжди були пишномовні, химеричні й витіюваті. Чужі помилки він завжди кваліфікував як плачевні. Всі без винятку його розпорядження підлягали неухильному виконанню, а ті дані, на які він посилався, неодмінно були одержані з добре поінформованих джерел. Генерал Штирхер діяв не інакше, як під тиском незалежних від нього обставин, керуючись високим почуттям обов’язку та відкидаючи всілякі ниці міркування. Він ніколи не забував, що біле та чорне — це не кольори, і ніколи не плутав прислівників у виразах «як це було сказано раніше» та «як писалося вище». Генерал Штирхер запросто сипав цитатами з Платона, Ніцше, Монтеня, Теодора Рузвельта, маркіза де Сада та Уоррена Г. Гардінга. Незаймане вухо такого слухача, як-от полковник Шайскопф, було для нього справжнім дарунком долі: ось коли вже він міг щедро відкрити скарбницю своєї сліпучої ерудиції й добувати з неї незліченні каламбури, дотепи, в’їдливі оцінки, мудрі напучування, тонкі анекдоти, приказки, епіграми, афоризми, жарти великих людей та інші крилаті вислови. Приязно всміхаючись, він невимушено почав вводити полковника Шайскопфа в курс нової для нього обстановки.
— Єдиний мій гріх у тім, — з натренованою добродушністю мовив він, смакуючи наперед сподіваний ефект, — що я непогрішимий.
Та полковник Шайскопф навіть не всміхнувся, і це дещо спантеличило генерала Штирхера. Його самовпевнений запал прохолов: адже то був один з найвипробуваніших його парадоксів, і генерала неабияк стривожило, що жодна іскра розуміння не осяйнула це непроникне обличчя, яке своїм кольором та фактурою зненацька нагадало йому стиральну гумку для м’якого олівця. Можливо, полковник Шайскопф утомився з дороги, втішав себе генерал Штирхер, адже він прибув здалеку, і все в цій Європі для нього незвичне. Взагалі ставлення генерала Штирхера до підлеглих, байдуже — до офіцерів чи нижніх чинів, завжди відзначалось духом толерантності та поблажливості. Він не раз казав і повторював, що коли люди, з якими він працює, розумітимуть його з півслова, то він розумітиме їх з чверть слова, так що, з проникливою усмішкою додавав він, в ідеалі їм взагалі не доведеться розтуляти рота. Генерал Штирхер вважав себе естетом та інтелектуалом. Коли хтось із ним не погоджувався, генерал Штирхер одразу закликав їх бути об’єктивними. І в даному разі Штирхер теж волів бути об’єктивним. Він підбадьорливо глянув на Шайскопфа і продовжував обробку новоприбулого з виглядом милосердного вельможі.
— Ви прибули до нас дуже своєчасно, Шайскопфе. Річ у тім, що наш літній наступ з тріском провалився. Виною тут цілковита необізнаність декого з наших командирів, яких ми поставили на чолі наших військ, і, звичайно, мені зараз дуже потрібен вольовий, досвідчений, нехай навіть ще не обстріляний, зате тямущий офіцер, як-от ви. Так, так, саме такий, як ви! Ви будете моїм помічником у справі компонування меморандумів, конче необхідних нам, щоб довести людям, які ми з вами молодці і як гарно справляємося зі своїми тяжкими й відповідальними обов’язками. Сподіваюся, ви добре володієте пером?