Але Макпростак був невиправним. Давши спокій наметові Йоссар’яна, він, як і доти, не минав нагоди із заглушливим ревом блискавкою пронестись над самісіньким пляжем, над плотом і над затишною улоговинкою, де Йоссар’ян милувався з сестрою Качкіт або грав в очко, покер чи пінокль із Кристі, Данбаром та Голодним Джо.
Йоссар’ян зустрічався з сестрою Качкіт майже щодня пополудні, коли обоє були вільні, і вирушав з нею на пляж по той бік високих, у людський зріст, дюн, що відділяли їх від місця, де офіцери й рядові купались голяка. На пляж тяглися і Кристі з Данбаром та Голодний Джо. Іноді до них приєднувався Макпростак, а часом і Аарфі, котрий звичайно з’являвся у всій красі, тобто виряджений як на парад, і не знімав нічого, крім черевиків та кашкета. Аарфі ніколи не купався. Всі інші надягали плавки — з пошани до сестри Качкіт, а також і до сестри Занудер, яка щоразу супроводжувала сестру Качкіт і Йоссар’яна на пляж і з незалежним виглядом примощувалася в самотині ярдів за десять від них. Ніхто, крім Аарфі, не звертав ніякісінької уваги на голих вояків, що загорали на березі або стрибали в воду з великого вибіленого морем плота на порожніх металевих бочках, що погойдувався у хвилях за піщаною косою. Сестра Занудер сиділа сама по собі, бо була зла на Йоссар’яна і розчарована в сестрі Качкіт.
Сестра С’ю Енн Качкіт не приховувала своєї зневаги до Аарфі, і це була одна з тих її чеснот, що особливо приваблювали Йоссар’яна. А ще в сестри С’ю Енн Качкіт його приваблювали довгі білі ноги та пишні округлі сідниці, гідні самої Афродіти. Він часто забував, яка вона тонка й тендітна вище пояса і часом ненавмисно робив їй боляче, надто пристрасно пригортаючи до себе. Коли спадали сутінки, вони залишались на пляжі удвох, і то були для нього хвилини справжнього спокою та втіхи. Він кохав її, таку погідну, чутливу й лагідну. Він жадав ще і ще раз торкнутись до неї, весь час відчувати її коло себе. Граючи в карти, він легенько обхоплював пальцями її щиколоток чи машинально, по-власницьки, але поштиво, спинкою нігтів погладжував тендітні, немов черепашки, хребці під еластичною зав’язкою купальника, що дбайливо ховав її маленькі, з довгими пипками, груди. Як було не любити сестру Качкіт за ту спокійну вдячність, із якою вона відповідала на його ласку, за прихильність до нього, що її вона виявляла з такою гідністю! Голодного Джо теж нестримно тягло помацати сестру Качкіт, і лише грізний Йоссар’янів погляд примушував його щоразу відсмикувати руку. Сестра Качкіт загравала з Голодним Джо, щоб розпалити його ще дужче, і коли Йоссар’ян тицяв їй у бік ліктем чи кулаком, закликаючи до порядку, її кругленькі світло-карі оченята тільки спалахували лукавими іскорками.
Поки чоловіки ляскали картами на рушнику, на спідній сорочці чи на ковдрі, сестра Качкіт, прихилившись спиною до теплого відкосу дюни, тасувала другу колоду. А коли їй набридало тасувати карти, вона починала підмазувати тушшю свої ледь загнуті догори рудуваті вії, зиркаючи раз у раз у маленьке кишенькове дзеркальце і наївно гадаючи, що коли їх постійно підфарбовувати, то вії стануть довші. Інколи їй удавалось підтасувати колоду або сховати якусь карту, і гравці помічали це лише в ході гри; коли ж, зауваживши шулерство, всі четверо з огидою кидали свої карти, щоб дати їй прочухана, вона радісно хихотіла, відчуваючи веселе пожвавлення і від їхніх штурханів, і від жартівливо-лайливих прізвиськ, якими вони її нагороджували, і від попереджень, що буде гірше, як не перестане: Та щойно вони знову заглиблювалися в гру, вона раптом починала щебетати казна-що, і її щоки пломеніли від приємного збудження, як тільки вони знову починали ляскати її по руках і ногах, хором вимагаючи припинити ті штучки й затулити рота. Сестра Качкіт відчувала солодку втіху від їхньої загальної уваги і грайливо струшувала своєю короткою каштановою чілкою, коли їй вдавалося, бодай ненадовго, зосередити на собі погляди всіх гравців. А коли згадувала, скільки голих мужчин вилежується на піску зовсім поруч, по той бік дюни, поймалась дивовижним, незвіданим ще відчуттям: її то кидало в жар, то охоплювала жага повнокровного буття. Їй досить було під будь-яким приводом підвестися чи просто підняти голову, і перед очима зринали десятки неодягнених чоловіків, що загорали на сонці чи грали у волейбол. Власне ж тіло було для неї чимось добре знайомим і не дуже вартим уваги, тож вона просто не могла збагнути гарячкового шаленства, яке воно викликало в мужчин, їхньої сміховинної потреби помацати її, схопити, стиснути, вщипнути, погладити. Вона не розуміла плотської жаги Йоссар’яна, але їй подобалось вірити, що так і треба.