— Вони пропонують мені паскудну угоду, Денбі! Ганебну угоду!
— О господи, — поморщився майор Денбі, пригладжуючи долонею темне, жорстке, немов дротяне, волосся, стрижене під бобрик і рясно змочене потом. — О господи!
— Денбі, а ви самі не вважаєте таку угоду ганебною?
Майор Денбі на мить замислився.
— Так, вона й справді трохи… той… — знехотя погодився він і розгублено закліпав круглими вирячкуватими очима. — Тоді навіщо було домовлятись, коли душа ваша проти?
— Я зробив це в хвилину душевної слабкості,— з понурою іронією відказав Йоссар’ян. — Я хотів урятувати собі життя.
— А тепер ви вже не хочете рятувати собі життя?
— Звичайно, хочу! Тому вони й не примусять мене літати далі.
— Тоді хай вони краще спровадять вас додому! У Штатах вам уже ніщо не загрожуватиме.
— Нехай вони спровадять мене додому за те, що я зробив понад п’ятдесят бойових вильотів, — мовив Йоссар’ян, — а не за те, що мене штрикнула ножем та дівка, і не за те, що я такий упертий негідник.
Майор Денбі протестуюче замотав головою, очі його під скельцями окулярів блищали щирою досадою.
— У такому разі їм доведеться відправити додому майже всіх льотчиків. Понад п’ятдесят вильотів уже має більшість льотного складу! А якщо полковник Пескарт зажадав би для поповнення стільки нових необстріляних екіпажів водночас, нагорі відразу сполошилися б. Почалося б розслідування, а кому це потрібно? Він потрапив би до власної пастки.
— То його особистий клопіт.
— Е ні, Йоссар’яне, — стурбовано заперечив майор Денбі.— Це передусім ваш власний клопіт! Бо коли ви порушите угоду, то відразу станете перед трибуналом, тільки-но вийдете зі шпиталю.
Йоссар’ян показав майорові Денбі великого носа і чванькувато реготнув.
— Чорта з два, Денбі! І годі тут мені заливати… Хай би тільки спробували!
— Це ж як розуміти? — здивовано заблимав очима майор Денбі.
— А так, що всі вони — ось де в мене, — показав Йоссар’ян стиснуту жменю. — Є офіційний рапорт, де писано чорним по білому, що мене поранив нацистський диверсант, який важив на їхнє життя! Тож яка це дурість буде з їхнього боку — віддати мене після цього під трибунал?
— Ой, лихо з вами, Йоссар’яне! — вигукнув майор Денбі.— Існує ж іще один офіційний рапорт, де писано чорним по білому, що вас поранила чесна дівчина, втягнута вами в крупні спекуляції на чорному ринку, акти саботажу й продаж ворогові військових таємниць!
Від несподіванки Йоссар’ян мало не втратив дар слова.
— Ще один рапорт? — ледве спромігся вимовити він.
— Йоссар’яне, вони можуть підготувати стільки офіційних рапортів, скільки їм заманеться, і, коли треба, оберуть саме той, який для них годиться в дану хвилину. Невже ви цього не знали?
— О господи, — простогнав геть ошелешений Йоссар’ян. Кров зникла з його обличчя. — О господи!
Майор Денбі рвучко подався вперед із хижим, а водночас найприхильнішим виглядом.
— Робіть так, як вам кажуть, Йоссар’яне: дайте їм спровадити вас додому. Так буде краще для всіх.
— Так буде краще для Пескарта, краще для Порка, краще для мене. Тільки не для всіх!
— Для всіх, — стояв на своєму майор Денбі.— Це поклало б кінець справі.
— Ви забуваєте про решту наших однополчан, яким завтра ж, усупереч всім законам, Пескарт із Порком знову підвищать норму бойових вильотів! Що — їм теж буде від цього краще?
Майора Денбі аж пересмикнуло, він навіть одвернувся, зніяковілий.
— Йоссар’яне, — помовчавши, сказав він, — ви нікому не допоможете, якщо примусите полковника Пескарта віддати вас до трибуналу. Там одразу доведуть, що ви винні в усіх злочинах, які вам закидають. Тільки надовго потрапите до в’язниці й понівечите собі життя.
Йоссар’ян слухав, відчуваючи в душі дедалі більшу тривогу.
— Які ж злочини вони зможуть мені пришити?
— Хибні дії під час нальоту на Феррару, непослух перед вищими чинами, відмову виконати бойовий наказ командира, зрештою — звичайнісіньке дезертирство!
Йоссар’ян зосереджено втягнув щоки.
— Ви гадаєте, все це можна якось довести? Адже я маю від них орден за ту саму Феррару! Як же зможуть вони тепер закинути мені хибність дій?
— Аарфі посвідчить під присягою, що ви з Макпростаком подали брехливий рапорт.
— Ця падлюка здатна й на таке!
— А до того ж іще, — продекламував, майже проспівав майор Денбі,— вони пришиють вам згвалтування, крупні спекуляції на чорнім ринку, акти саботажу та продаж ворогові військових таємниць.