— Літати на бойові завдання, виконуючи накази генерала Бидла, це не зовсім те, що я мав на увазі,— з поблажливою усмішкою пояснював він. — Я мав на увазі скоріше самому давати накази, замість генерала Бидла, ба навіть самому генералові Бидлу, як і решті генералів. Я, бачте, передусім адміністратор, у мене природний дар переконувати людей.
— У нього природний дар переконувати людей у тому, що він кретин, — саркастично зауважив полковник Паршіл колишньому РПК Зелензимові, сподіваючись, що той незабаром доведе цей гострий дотеп до відома всього штабу двадцять сьомої повітряної армії.— Коли хто й заслуговує обійняти цей пост, то це я. Якби не я, він би й не бачив тієї медалі.
— Невже ти й справді так рвешся в бій? — недовірливо запитав його колишній РПК Зелензим.
— Чого я там не бачив? — жахнувся полковник Паршіл. — Та ні, це ти не те… ти не так мене зрозумів. Звичайно, я в принципі не заперечую проти боїв, але я, бач, передусім адміністратор, у мене природний дар переконувати людей.
— У нього природний дар переконувати людей у тому, що він кретин, — реготнувши, відкрив по секрету Йоссар’янові екс-РПК Зелензим, коли прибув на П’яносу рознюхати, чи правда те, що подейкують про Майла та єгипетську бавовну. — Якщо вже когось підвищувати, то починати треба з мене.
А втім, його вже підвищили — до екс-капрала, — тому що в штабі двадцять сьомої повітряної армії він швидко змінив кілька чинів, почавши з поштаря і знову скотившись до рядового, за ті кілька непоштивих характеристик, які уголос зробив своїм безпосереднім начальникам. Удача ще більше зміцнила його моральний дух і сповнила жаги до нових, ще блискучіших звершень.
— Ти б не купив у мене партії запальничок «Зіппо»? — запитав він у Йоссар’яна. — Нові-новісінькі, щойно вкрадені з-під носа у начпоста.
— А Майло знає, що ти торгуєш запальничками?
— А що йому до того? Хіба він теж ними торгує?
— І давно, — відказав Йоссар’ян. — До того ж не краденими.
— Це ти так гадаєш, — зневажливо пирхнув колишній РПК Зелензим. — До речі, я сплавляю свої по долару за штуку. Скільки править він?
— Долар і один цент.
— І знов йому до мене, що куцому до зайця, — переможно хихикнувши, єхидно кинув колишній РПК Зелензим. — Слухай-но, що він збирається робити з отією єгипетською бавовною? Скільки він її купив?
— Скільки вродило.
— О дає, хай йому біс! — злостиво реготнув колишній РПК Зелензим. — Ну і йолоп! Стривай, адже в Каїрі ви були разом! Чому ти його не зупинив?
— Я? — знизав плечима Йоссар’ян. — Та хіба ж він мене послухає? Усьому виною телетайп, там у них в кожному пристойному ресторані стоїть такий апарат, а Майло зроду не бачив нічого подібного. Ну й поцікавився, що воно за штука, і не встиг метрдотель йому пояснити, як з біржі надійшло повідомлення про єгипетську бавовну. Тут у Майла загорілися очі. «Єгипетська бавовна? — питає.— А по чім зараз іде єгипетська бавовна?» Одне слово, я не зогледівся, як він придбав увесь врожай. І от тепер не знає, куди з ним поткнутися.
— Просто йому бракує уяви. Хай візьме мене в пай, і ми запросто спустимо її на чорному ринку.
— Майло знає чорний ринок не гірше за тебе! Нема там зараз попиту на бавовну!
— Зате є попит на перев’язувальний матеріал! Зокрема, на стерильні тампони. Візьми звичайну зубочистку, накрути на неї клаптик бавовни — от тобі й стерильний тампон! Тож як ти гадаєш, за скільки він мені її віддасть?
— Тобі — ані за які гроші,— відповів Йоссар’ян. — Ти його конкурент, а конкурентів він давить. До того ж зараз він лютий до всіх на світі — за свистуху, яка, мовляв, підірвала репутацію його їдальні… Стривай, ти ж можеш нам допомогти! — вигукнув Йоссар’ян, міцно хапаючи Зелензима за рукав. — У тебе ж під рукою штабний мімеограф! Повертайся мерщій до себе й відстукай нам офіційний наказ, що виліт на Болонью скасовується. Це ж тобі як раз плюнути!
— Можливо, — не без пихи відказав колишній РПК Зелензим і, неквапом вивільнивши руку, скривив губи у зневажливій посмішці.— Та я й не подумаю цього робити!
— Чому?
— А тому, що це не моя справа, ось чому! Кожному своє. Моя справа — продавати оптом запальнички, по змозі з найбільшим зиском, і, якщо вдасться, перекупити у Майла частину його бавовни. А ваша справа — розбомбити склади боєзапасів у Болоньї.
— Але ж мене там уб’ють! — зойкнув Йоссар’ян. — Там нас усіх перекрлошкають!
— Значить, так вам на віку написано, — незворушно відказав колишній РПК Зелензим. — Будь фаталістом, як-от я, друзяко, вмій підкорятися своїй долі,— все одно від неї нікуди не втечеш! Якщо мені написано на віку подорожче загнати ці запальнички й подешевше перекупити в Майла частину його єгипетської бавовни, то так тому й бути. А якщо тобі на віку написано гигнути над Болоньєю, то й гигни собі спокійно, як личить справжньому мужчині. Я не хотів би тобі цього казати, Йоссар’яне, але, їй-богу, ти стаєш хронічним скиглієм.