Мойсей бачив учнів Ісуса, які проповідували Євангеліє світові. Він зрозумів, що хоч “Ізраїль за тілом” виявився негідним тієї високої місії, до якої його покликав Бог, хоч через невірство він не зміг стати світлом для світу, хоч і відкинув милість Божу, втративши благословення як Його вибраний народ, — однак Бог не відкинув Авраамове насіння; ті величні задуми, які Він бажав здійснити через Ізраїль, все-таки повинні були втілитись у життя. Кожен, хто через Христа стане дитиною віри, вважатиметься насінням Авраама; усі вірні вспадкують обітниці Заповіту. Як і Авраам, вони були покликані дотримуватись і звіщати світові Божий Закон та Євангеліє Його Сина. Мойсей бачив, як світло Євангелія світитиме через учнів Ісуса, — тих, “хто сидів у темряві” (Матвія 4:16), і тисячі людей з язичницьких земель вийдуть назустріч Йому. Він тішився, дивлячись на цю картину процвітання і зростання Ізраїлю.
Та ось інша картина розгорнулася перед ним. Мойсею були відкриті дії сатани, який домігся того, що євреї відкинули Христа, стверджуючи водночас про свою пошану до Закону Його Отця. Він бачив, що християнський світ також перебуватиме в полоні обману; християни, запевняючи, що прийняли Христа, водночас відкинуть Божий Закон. Він чув шалені крики священиків і старійшин: “Геть Його! Розіпни Його! Розіпни Його!” Тепер також з уст так званих вчителів християнства зривається крик: “Геть Закон!” Він бачив, як буде зневажатися субота, місце якої займе фальшива постанова. Це знову сповнило подивом і жахом Мойсея. Як можуть ті, котрі вірили в Христа, відкинути Закон, який Він Сам проголосив на святій горі? Як могли ті, котрі вважають, що бояться Бога, усунути Закон, що є підвалиною Його правління на небі і на землі? І тут з радістю Мойсей зауважив, як жменька вірних Богові людей вшановувала та звеличувала Божий Закон. Він став свідком і останньої великої боротьби, коли земні правителі намагатимуться знищити тих, хто дотримуватиметься Божого Закону. Він бачив той час, коли Бог покарає мешканців землі за вчинені беззаконня, а ті, котрі мали страх перед Його Іменем, в день Його гніву будуть заховані та захищені. Він чув слова Божого Заповіту миру з тими, котрі дотримувалися Його Закону, коли Він, наче грім, проговорив зі Своєї святої оселі, і від Його голосу здригалися небо й земля. Мойсей бачив Друге пришестя Христа у славі, воскресіння праведних для безсмертного життя, а також живих святих, котрі не зазнають смерті, а в одну мить зміняться і з радісними піснями піднесуться разом з воскреслими до Божого міста.
Ще одна картина була показана йому: земля, звільнена від прокляття, набагато прекрасніша за обітованйй край, який щойно був йому показаний. Там не буде гріха і смерті. Спасенні народи знайдуть там свою вічну домівку. З невимовною радістю Мойсей споглядав цю картину — на остаточне визволення, слава якого перевершить усі його заповітні мрії та сподівання. Земні блукання скінчаться назавжди і Божий Ізраїль нарешті увійде до чудового краю.
Видіння щезло, і перед Мойсеєм знову постала вдалині Ханаанська земля. Наче змучений воїн, Мойсей ліг, щоб перепочити. “Там і помер… Господній слуга, у Моавському краї За словом Господа. Він же і поховав його у долині в Моавському краї навпроти Бет-Пеору; і по цей день ніхто не знає гробу його” (Повторення Закону 34:5—6). Багатьом з тих, котрі не бажали прислуховуватись до порад Мойсея за його життя, після смерті загрожувала небезпека зробити його мертве тіло об'єктом ідолопоклонства, якби їм стало відоме місце поховання. З цієї причини воно було закрите від людей. Це Божі Ангели поховали тіло вірного слуги Господа і охороняли його самотню могилу.
“Не появився більше в Ізраїлі такий пророк, як Мойсей, з яким розмовляв Господь віч-на-віч; так само можна сказати щодо всіх ознак та чудес, які Господь посилав його чинити… як і щодо потужної руки, і тих страшних та дивовижних чудес, які Мойсей чинив на очах усього Ізраїля” (Повторення Закону 34:10—12).
Якби Мойсей не заплямував себе тим єдиним гріхом, коли, виводячи воду зі скелі в Кадеші, він не віддав славу Богові, то увійшов би до обітованого краю і був би перенесений на небо, так і не зазнавши смерті. Та недовго довелося йому перебувати в могилі. Сам Христос разом з ангелами, котрі поховали Мойсея, зійшов з Небес, щоб воскресити Свого померлого святого. Сатана насолоджувався власним успіхом, оскільки примусив Мойсея згрішити проти Бога, зробив підвладним смерті. Великий Божий супротивник заявив, що божественний вирок: “Ти порох, — і до пороху повернешся” (Буття 3:19), дає йому право на померлих; що влада могили ніколи не повинна бути зруйнована, а це означало, що усі, хто в могилах — його в'язні, котрі ніколи не вийдуть із своїх похмурих в'язниць.
Вперше Христос зійшов, щоб повернути життя померлому. Коли Князь життя та сяючі ангели наблизилися до могили, сатана відчув тривогу за своє правління. Він піднявся зі своїми злими ангелами на захист території, яку вважав власністю. Сатана з погордою хвалився, що слуга Божий став його в'язнем. Він заявив, що навіть Мойсей нездатний був виконати Божий Закон; що, привласнюючи славу, яка належала Єгові, Мойсей вчинив той самий гріх, через який сатана був скинутий з неба, і внаслідок переступу став підвладним сатані. Архизрадник повторював звинувачення, які він від початку висував проти божественного правління, скаржачись на Божу несправедливість щодо нього.
Христос не став сперечатися із сатаною. Він міг би звинуватити його у жахливих наслідках, до яких призвів його обман на Небесах, що призвело до загибелі великої кількості небожителів. Він міг би вказати на брехню, сказану ним в Едемі, яка привела до гріха Адама і накликала смерть на все людство. Христос міг би нагадати сатані, що саме він спокушував Ізраїля до нарікань і непокори, через що вичерпалося довготерпіння їхнього вождя; це сатана у слушний час примусив Мойсея вчинити гріх, за який той став підвладним смерті. Але Син Божий усе це залишив Своєму Отцеві, сказавши: “Хай Господь докорить тобі!” (Юди 9). Спаситель не вступив у суперечку зі Своїм противником, однак у той час і на тому місці розпочав Свою справу, метою якої було ослабити владу ворога і повернути померлого до життя. Це стало доказом того, що сатана неспроможний протидіяти верховній владі Божого Сина і мало завжди служити запевненням у воскресінні. Сатана втратив здобич — померлий праведник житиме знову.
Внаслідок гріха Мойсей підпав під владу сатани. Через власні вчинки він став законним в'язнем смерті, однак був воскрешений до вічного життя, на яке мав право в Ім'я Відкупителя. Мойсей вийшов з могили прославленим і вознісся разом зі своїм Визволителем до Божого міста.
Ніколи ще справедливість і любов Божа, відкриті в жертві Христа, не були так вражаюче виявлені, як у Його ставленні до Мойсея. Бог не дозволив Мойсеєві увійти до Ханаану, цим подаючи людям урок, який не слід забувати: Він вимагає абсолютного послуху, і людям слід остерігатися, аби не приписувати собі славу, яка належить лише Творцеві. Бог не міг виконати прохання Мойсея, котрий бажав увійти до спадку Ізраїлю, однак не забув і не залишив Свого слуги. Небесний Отець розумів страждання, яких зазнав Мойсей; Ним відзначений кожний вчинок його вірного служіння впродовж довгих років боротьби і випробувань. На вершині Пісгі Бог покликав Мойсея до спадщини, незрівнянно прекраснішої, ніж земний Ханаан.