Кожний батько та кожна матір повинні запитати себе: “Що маємо робити з дитиною, котра народиться?” Чимало людей не надають важливого значення передродовому періодові дитини, але вказівки, дані Небом для цих єврейських батьків і при тому двічі повторені в такій ясній та урочистій формі, свідчать про те, як на цю справу дивиться наш Творець.
Для дитини обітниці не було достатньо отримати добру спадщину від своїх батьків. Після народження важливе значення мали старанне виховання і формування правильних звичок. Бог звелів, щоб майбутній суддя й визволитель Ізраїлю із раннього дитинства виховувався в суворій поміркованості. Він мав стати назореєм від народження; таким чином, йому заборонялося вживати вино чи міцні напої. Змалечку дітям потрібно прищеплювати науку стриманості, самозречення та самовладання.
Заборона, виголошена Ангелом, поширювалася також на “усе нечисте”. Різниця поміж чистою та нечистою їжею не тільки була продиктована приписами церемоніального закону, а грунтувалася на принципах санітарії. Ізраїльський народ, котрий упродовж тисячоліть вирізнявся гідним подиву довголіттям, великою мірою завдячував цим дотриманню принципів санітарії. Стриманість передбачає дещо більше, ніж заборону спиртних напоїв. Вживання їжі, яка є збуджуючою або нестравною (нелегкотравною), часто наносить здоров'ю не меншу шкоду, і в багатьох випадках готує грунт для пияцтва. Правдива поміркованість навчає нас повністю відмовлятися від усього шкідливого, розумно використовуючи усе корисне. Мало хто належним чином усвідомлює, який великий вплив на наше здоров'я, характер, здатність приносити користь у цьому світі та на вічну долю справляють звички у харчуванні. Апетит завжди повинен підкорятися моральному й розумовому контролю. Тіло має бути слугою розуму, а не навпаки.
Божественна обітниця, дана Маноєві, у певний час здійснилася: у сім'ї народився син, якого назвали Самсоном. У міру того як хлопчик зростав, ставало очевидним, що він володіє надзвичайною фізичною силою. Однак Самсон і його батьки знали: причиною цього була не добре розвинута мускулатура, а принцип назорейства, символом чого стало його волосся, якого не торкалася бритва. Якби Самсон так само вірно дотримувався божественних повелінь, як це робили його батьки, доля юнака була б значно шляхетнішою й щасливішою. Але спілкування з ідолопоклонниками зіпсувало його.
Місто Цора знаходилося поблизу филистимського краю, і Самсон зав'язав із филистимлянами дружні зв'язки. Ці близькі стосунки, що зародилися ще в роки його юності, затьмарили згодом усе його життя. Самсон покохав молоду жінку з филистимського міста Тімна і вирішив взяти її собі за дружину. На усі вмовляння богобоязливих батьків, які намагалися відрадити його від цього задуму, він відповідав лише одне: “Вона люба очам моїм”. Нарешті батьки поступилися його бажанням, і шлюб відбувся. Саме тоді, коли він змужнів і повинен був виконати божественну місію, якнайбільше виявляючи вірність Богові, Самсон з'єднався з ворогами Ізраїлю. Він не запитував себе, чи зможе найкращим чином прославити Бога, поєднавши своє життя з обраною ним жінкою, чи, навпаки, — опиниться у такому становищі, коли не зможе виконати поставленого перед ним завдання. Усім тим, котрі перш за все прагнуть прославити Бога, Він обіцяє мудрість; але немає жодної обітниці для тих, котрі діють свавільно.
Як же багато людей поводяться за прикладом Самсона! Як часто укладаються шлюби віруючих з нечестивими лише тому, що у виборі супутника життя люди керуються пристрастю! Ні одна, ні друга сторони не питають поради у Бога і не думають про Його славу. Християнство мало б стати вирішальною регулюючою силою в питанні шлюбних відносин, хоча надто часто трапляється так, що мотиви, за якими такий союз утворюється, не узгоджуються з християнськими принципами. Сатана постійно намагається зміцнити свою владу над Божим народом, спокушуючи їх до укладання союзів зі своїми підлеглими; аби досягти цього, він намагається збудити в серцях гріховні пристрасті. Та Господь у Святому Писанні навчає Свій народ не з'єднуватися з тими, в котрих немає Його любові. “Яка згода між Христом і веліаром? Або яка частка вірного з невірним? Або яка сумісність храму Божого з ідолами?” (2 Коринтянам 6:15—16).
Саме через шлюбні зв'язки Самсон увійшов у близькі стосунки з тими, котрі ненавиділи Ізраїлевого Бога. Хто добровільно заводить знайомство з такими людьми, той буде змушений певною мірою пристосовуватися до їх звичок і уподобань. Час, проведений таким чином, гірший від втраченого взагалі. Плекаються думки, вимовляються слова, які можуть захитати непорушні основи принципів та послабити фортецю душі.
Жінка, задля якої Самсон порушив Боже повеління, виявила віроломство щодо свого чоловіка ще під час весілля. Обурений її зрадою, Самсон на деякий час залишив її і повернувся до свого дому в Цорі. Коли ж його серце пом'якшилось, він вирішив провідати свою наречену, але побачив, що вона — дружина іншого. Його помста, яка виявилась у знищенні усіх филистимських полів і виноградників, спровокувала ворогів убити цю жінку, хоча саме їхні погрози змусили її вдатися до обману, з якого й почалося усе лихо. Самсон ще раніше виявив свою дивовижну фізичну силу, коли неозброєними руками вбив молодого лева та 30 мужів з Ашкелона. Тепер же, сповнений гніву за звіряче вбивство своєї колишньої дружини, він напав на филистимлян, заподіявши їм “дошкульну поразку”. Пізніше, намагаючись втекти від своїх ворогів, він сховався в ущелині “скелі Етам” на території Юдиного покоління.
Численні вороги переслідували Самсона, у той час як мешканці Юди, охоплені тривогою, підло погодилися видати його в руки ворогів. Три тисячі мужів з покоління Юди прийшли до Самсона. Але навіть при такій нерівності в силах вони не наважилися б підійти до нього, якби не були впевнені у тому, що він не зробить зла своїм співвітчизникам. Самсон дозволив, щоб його зв'язали й привели до филистимлян, але спочатку отримав від юдейських мужів обітницю, що вони не нападуть на нього і не змусять його до кривавої сутички з ними.
Самсон дозволив себе зв'язати двома новими шнурами; під радісні вигуки його привели до ворожого табору. Але у той час, як відлуння радісних вигуків розляглось серед найближчих гір, “зійшов на нього Дух Господній”, Самсон розірвав на клаптики нові міцні шнури, ніби вони були зроблені з льону, що зітлів у вогні. Тоді, схопивши першу-ліпшу зброю, що опинилася під рукою — ослячу щелепу, яка, однак, виявилася не менш ефективною, ніж меч або спис, він бив филистимлян, доки вони не почали тікати від жаху, залишивши на полі бою 1000 мертвих тіл.
Якби ізраїльтяни були готові об'єднатися із Самсоном і скористалися цією перемогою, вони змогли б вже тоді звільнитися від гнобителів, але вони виявили легкодухість і боягузтво. Знехтувавши обов'язком, який Бог звелів їм виконати — прогнати язичників, — вони запозичили їхні аморальні звички, терпеливо зносячи їхню жорстокість, а в деяких випадках, якщо це не стосувалося їх самих, ще й виправдовували несправедливість ворогів. Опинившись під владою гнобителів, ізраїльтяни покірно сприйняли це принизливе становище, якого могли б уникнути, якби тільки впокорились Богові. Навіть тоді, коли Господь посилав їм визволителя, вони нерідко залишали його, об'єднуючись зі своїми ворогами.
Після перемоги, отриманої Самсоном, ізраїльтяни обрали його суддею, і він правив Ізраїлем 20 років. Та один невірний крок тягне за собою наступний. Самсон порушив Божий наказ, взявши собі за дружину филистимлянку, і знову ж, — задля задоволення гріховної пристрасті, — він наважився з'явитися серед них, тепер уже своїх смертельних ворогів. Покладаючись на свою велику силу, яка викликала жах у филистимлян, він сміливо вирушив у Газу до місцевої блудниці. Мешканці міста дізнались про це і сповнилися бажанням помститися. Їх ворог був надійно замкнутий у стінах одного з найукріпленіших міст, і, впевнені в тому, що здобич не вислизне з їхніх рук, филистимляни лише чекали ранку, який принесе їм повну перемогу. Опівночі Самсон прокинувся. Згадавши про те, що порушив обітницю назорейства, він відчув докори сумління. Та, незважаючи на його гріх, Божа милість не залишила його. Надзвичайна сила знову врятувала Самсона. Прийшовши до міської брами, він вирвав її разом з одвірками й засувами та виніс на верхів'я гори по дорозі до Хеврону.