Відповідь Йосифа свідчить про силу релігійних принципів. Він виправдає довір'я свого земного господаря і залишиться вірним Небесному Господеві, чого б це йому не коштувало. Багато хто дозволяють собі перед всевидющим Богом і святими ангелами те, чого не наважилися б зробити в присутності людей, але перша думка Йосифа була про Бога. “Як же я вчиню це велике зло і згрішу перед Богом?” — сказав він.
Якщо б ми завжди усвідомлювали, що Бог бачить усе, що робимо і говоримо, та що Він веде точний запис наших слів і вчинків, з яким пізніше нам доведеться зустрітися, тоді ми боялися б згрішити. Нехай юнаки та дівчата пам'ятають: де б вони не перебували і що б не робили, — вони знаходяться у Божій присутності. Жодний наш учинок не залишиться непоміченим. Ми не можемо приховати наші дороги від Всевишнього. Людські закони, хоч часом і суворі, часто порушуються, що залишається непоміченим, а отже, безкарним. Однак цього не можна сказати про Божий Закон. Грішник не сховається навіть під покровом найтемнішої ночі. Хоч він, можливо, вважає, що його ніхто не бачить, однак для кожного вчинку є невидимий свідок. Навіть сердечні наміри відкриті божественному зору. Кожний вчинок, слово і думка людини визначаються з такою точністю, ніби в цілому світі існує лише ця людина і увага Небес зосереджена тільки на ній.
Йосиф постраждав через свою чистоту, оскільки його спокусниця помстилася йому, звинувативши в огидному злочині, після чого він був кинутий до в'язниці. Якби Потіфар повірив у звинувачення, висунуте його дружиною проти Йосифа, молодий єврей поплатився б життям; але скромність і чесність, якими постійно відзначалась поведінка Йосифа, свідчили про його невинність. І все ж, щоб врятувати репутацію дому державного сановника, Йосиф був знеславлений і позбавлений волі.
Спочатку тюремники дуже суворо поводилися з Йосифом. Псалмист говорить: “Кайданами мучили ноги його, залізо ввійшло в його тіло, аж до часу виповнення слова Його; слово Господнє його випробувало” (Псалми 104:18—19). Світло характеру Йосифа сяяло навіть у темряві в'язниці. Він зберіг тверду віру та терпіння. Хоча за багаторічне і вірне служіння з ним повелися досить жорстоко, це не зробило його замкнутим і недовірливим. Він був сповнений миру, що є плодом невинності й чистого сумління; Йосиф віддав свою справу Богові. Він не думав про образи, які були завдані йому, забув про своє горе, намагаючись полегшувати страждання інших. Навіть у в'язниці він знайшов для себе заняття. Бог визначив йому пройти підготовку в школі скорбот, щоб пізніше використати його для більш корисної справи; і він не ухилявся від необхідного йому виховання. Ставши у в'язниці свідком пригноблення й тиранії, дивлячись на наслідки, до яких призводить злочин, він навчився справедливості, співчуттю та милості, що допомогло йому в майбутньому мудро й милосердно користуватися своєю владою.
Поступово молодий чоловік завоював довір'я начальника тюремного дому, і згодом усі в'язні були віддані під нагляд Йосифа. Його поведінка у в'язниці — чесність, якою відзначалося його повсякденне життя, та співчуття до тих, котрі переживали горе і розпач, — відкрили шлях до майбутнього добробуту та слави Йосифа.
Кожний промінь світла, який ми проливаємо на інших, повертається до нас. Кожне добре та співчутливе слово, сказане засумованим, кожна спроба полегшити долю пригноблених, кожний дар нужденному стануть благословенням для того, хто чинить це від щирого серця!
До в'язниці за якусь провину були вкинуті пекар і чашник царя, і Йосиф був приставлений до них як наглядач. Одного ранку, зауваживши їхні сумні обличчя, Йосиф співчутливо поцікавився причиною смутку. Виявилося, що кожний з них бачив надзвичайний сон, і їм хотілося дізнатися про його значення. “Чи ж не в Бога відгадки? — сказав Йосиф. — Розкажіть мені”. Коли кожний розповів свій сон, Йосиф пояснив їм, що вони означають: через три дні чашник посяде своє колишнє місце і, як раніше, подаватиме фараонові чашу з вином, а пекаря, за царським наказом, стратять. В обох випадках усе сталося так, як і було передречено.
Фараонів чашник був надзвичайно вдячний Йосифові як за потішаюче тлумачення сну, так і за доброту, неодноразово виявлену до нього. Йосиф, посилаючись на своє несправедливе ув'язнення, зворушливо просив згадати про його справу перед фараоном. “Тільки ж згадай про мене, як буде тобі добре, — сказав він, — і зроби милість мені: згадай про мене перед фараоном, і виведи мене з цього дому. Бо я, справді, вкрадений із Краю єврейського, та й тут я не зробив нічого, щоб мене вкинути до цієї ями”. Сон старшого дворецького збувся з усіма подробицями, але коли йому знову була явлена милість, він забув про свого благодійника. Ще два роки Йосиф залишався в'язнем. Надія, що зародилася в його серці, поступово згасла; окрім інших мук, йому завдала болю гіркота людської невдячності.
Однак божественна рука вже простягнулась, щоб відчинити в'язничні ворота. В одну ніч правитель Єгипту побачив два сни, які, найімовірніше, вказували на одну й ту ж подію і, здавалося, віщували якесь велике лихо. Він не міг зрозуміти їхнього значення, і це не давало йому спокою. Ворожбити й мудреці його царства не могли витлумачити цих снів. Збентеження та розпач фараона зростали, і весь палац був охоплений жахом. Загальне хвилювання нагадало старшому дворецькому про його власний сон, відтак він згадав і про Йосифа, відчув докори сумління за свою забудькуватість і невдячність. Він одразу ж розповів цареві про свій сон, сон старшого пекаря, а також, як вони були витлумачені в'язнем-євреєм і це пророкування здійснилося.
Для фараона вважалось принизливим звертатися за допомогою до чужинця й раба, а не до ворожбитів і мудреців свого царства, але він був готовий скористатися послугами будь-кого, аби тільки отримати душевний спокій. Негайно послали за Йосифом. Скинувши із себе в'язничний одяг, Йосиф поголився і постригся, оскільки його волосся за час перебування у в'язниці дуже відросло. Після цього Йосифа повели до фараона.
І промовив фараон до Йосифа: “Снився мені сон, та нема того, хто б відгадав його. А я чув про тебе, ти можеш вислухати сон і відгадати його”. А Йосиф сказав до фараона: “Не я — Бог дасть у відповідь мир фараонові”. Відповідь Йосифа свідчила про його смирення та віру в Бога. Він скромно відмовився від честі, яку виявляли до нього як до мудреця. “Це не моє”. Тільки Бог може відкривати таємниці.
Тоді фараон розповів свої сни: “Ось я стою на березі Річки. І ось виходять із Нілу сім корів ситих і гарних на вигляд. І вони паслися на лузі. Але за ними виходять сім корів інших, марних та дуже поганих виглядом і худих тілом. Таких бридких, як вони, я не бачив у всій країні Єгипетській. І ті погані та худі корови пожерли сім корів перших, ситих. Та хоч вони їх з'їли, та не було й знаку, що вони ввійшли до черева їхнього, — і вигляд їхній був поганий, як напочатку. І я прокинувся. А потім побачив я у сні знов, аж ось вилонюються з одного стебла сім колосків повних і добрих. Та ось виростає за ними сім інших колосків, сухих, тонких, спалених східним вітром. І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих. Я розповів це ворожбитам, але немає такого, хто б мені роз'яснив”.
“Сон фараонів — один він, — сказав Йосиф. — Що Бог робить, те Він звістив фараонові…” Мало бути сім років великого достатку. Врожаї з полів та садів будуть, як ніколи, багатими. Після цього прийдуть сім років голоду. “І не буде видно того достатку в краї через голод, що настане потім, бо він буде дуже тяжкий”… Повторення сну було доказом того, що така подія станеться неодмінно і то найближчим часом. “Отож, — продовжував він, — нехай фараон призначить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею. Нехай фараон настановить урядників над країною, і нехай за сім літ достатку збирають п'ятину врожаю єгипетської землі. І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони зсипають збіжжя під керівництво фараона, для їжі по містах, і нехай зберігають. І буде та їжа про запас для краю на сім голодних років”. Пояснення було настільки розумним і логічним, а порада, дана Йосифом, такою зваженою та мудрою, що в достовірності не виникало жодних сумнівів. Але кому можна довірити виконання цього плану? Від того, наскільки мудро буде зроблено вибір, залежала доля народу. Фараон був стривожений. Деякий час вирішувалося питання призначення. Від старшого дворецького монарх довідався про мудрість і розважливість Йосифа, виявлені ним в управлінні в'язницею; було очевидно, що він володіє неабиякими організаторськими здібностями. Чашник, відчуваючи докори сумління, намагався спокутувати власну невдячність, вихваляючи свого благодійника; подальші розпитування фараона підтвердили правдивість його слів. В усьому царстві не знайшлося іншого мужа, крім Йосифа, який володів мудрістю виявити небезпеку, що загрожувала царству, та вказати на необхідність приготування до неї. Цар переконався, що саме він був тією людиною, котра якнайкраще здійснить запропоновані ним особисто плани. Було очевидним, що на ньому спочиває божественна сила і серед царських сановників немає нікого, хто зміг би успішно провадити державні справи під час кризи. Те, що він єврей і раб, було несуттєвим порівняно з його очевидною мудрістю та зваженим судженням. “Чи знайдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім?” — сказав цар своїм радникам.