Але Божий слуга все ще був пригнічений думкою про надзвичайне, неймовірне завдання, яке чекало на нього. У відчаї й страсі він удався ще до однієї відмови — нездатності легко і швидко розмовляти. “О Господи — я не речистий ні учора, ні позавчора, ані відтоді, коли Ти говорив до Свого раба, бо я тяжкомовний і тугоязикий”. Він давно вже не був серед єгиптян і тому не володів добре їхньою мовою, як тоді, коли жив серед них.
Господь сказав йому: “Хто дав уста людині? Або Хто робить німим, чи глухим, видючим, чи невидючим, — чи ж не Я, Господь?” З цими словами було дане ще одне запевнення в божественній підтримці: “А тепер іди, а Я буду в устах твоїх, буду навчати тебе, що маєш говорити”. Але Мойсей продовжував благати, щоб для цієї місії було обрано більш компетентну особу. Спочатку відмовки пояснювалися скромністю і невпевненістю в собі; але після того, як Господь пообіцяв усунути всі труднощі та увінчати успіхом його місію, усі подальші відмови і скарги на непридатність свідчили про недовір'я Мойсея до Бога. Усе це вказувало на те, що в Мойсея були побоювання в тому, що Бог не в стані приготувати його для тієї великої роботи, до якої покликав, або ж у тому, що Він помилився у виборі потрібної людини.
Мойсей був посланий до свого старшого брата Аарона, котрий, щоденно користуючись мовою єгиптян, досконало володів нею. Мойсеєві було сказано, що Аарон вийде йому назустріч. Наступні слова Господа прозвучали як беззастережне повеління: “Ти промовлятимеш до нього, вкладатимеш слова вуста його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і навчатиму вас, що маєте робити. Він промовлятиме за тебе до народу. І станеться, — він буде тобі устами, а ти будеш йому замість Бога. І ти візьмеш із собою оцю палицю, якою чинитимеш чудеса”. Більше Мойсей не міг опиратися, оскільки усяка причина щодо відмовок була усунена.
Коли Мойсей отримав Божий наказ, він був невпевненим у собі, неговірким і боязким. Його пригнічувало усвідомлення власної неспроможності стати вустами Бога Ізраїлевого. Але, нарешті відважившись, він взявся за цю справу усім своїм серцем, повністю покладаючись на Господа. Величність місії привела в дію найкращі сили його єства. Бог поблагословив його невимушений послух, і Мойсей став багатообіцяючим красномовним мужем, котрий володів самовладанням і цілковито відповідав найсерйознішій справі, будь-коли довіреній людині. Це приклад того, як Бог гартує характери тих, котрі повністю довірилися Йому і беззастережно підкоряються Його повелінням.
Людина отримає і силу, і вміння, якщо прийме обов'язки, які Бог покладає на неї, і від усього серця намагатиметься вірно їх виконувати. Якими б скромними не були становище чи здібності, людина, котра прагне щиро виконувати свою роботу і довіряється божественній силі, досягне справжньої величі. Якби Мойсей, беручись за виконання цього великого завдання, покладався на власні силу, мудрість та енергію, він засвідчив би цим свою повну непридатність до виконання такої роботи. Той факт, що людина розуміє свою слабкість, свідчить про те, що вона усвідомлює всю серйозність довіреної їй справи, а тому шукатиме сили й поради у Бога. Повернувшись до свого тестя, Мойсей повідомив його про бажання відвідати братів у Єгипті. Їтро погодився, благословивши: “Іди в мирі!” Разом із дружиною та дітьми Мойсей вирушив у путь. Він не наважився відкрити мету своєї місії, щоб отримати дозвіл для сім'ї супроводжувати його. Однак навіть ще не дійшовши до Єгипту, Мойсей вирішив повернути родину назад, до Мідіянської землі. Внутрішній страх перед фараоном та єгиптянами, гнів котрих він відчув 40 років тому, відбивав у Мойсея бажання повертатися до Єгипту; але після того, як, підкоряючись божественному повелінню, він вирушив туди, Господь відкрив йому, що ворогів уже нема серед живих.
По дорозі з Мідіянської землі Мойсей отримав приголомшливе, страшне попередження, яке вказувало, що Господь незадоволений ним. Мойсей побачив ангела, котрий ніби погрожував негайно знищити його. Мойсей не отримав жодного пояснення, але пригадав, що знехтував виконанням однієї з Божих вимог. Поступившись умовлянням дружини, він не здійснив над своїм молодшим сином обряду обрізання. Це було нехтуванням умови, через яку дитина отримувала право на благословення Заповіту, укладеного Богом з Ізраїлем; така недбалість з боку вибраного вождя могла послабити в очах народу значення божественних постанов. Ціпфора, побоюючись, щоб її чоловік не помер, сама виконала цей обряд; після того ангел дозволив Мойсеєві продовжувати подорож. Мойсей наражатиметься на великі небезпеки при виконанні своєї місії, та його життя могло бути збережене лише завдяки охороні святих ангелів. Але, знехтувавши обов'язком, про який він знав, Мойсей не міг залишатися в безпеці, оскільки ангели Божі не могли б уберегти його.
У час горя, безпосередньо перед Другим пришестям Христа, життя праведних буде збережене лише завдяки служінню небесних ангелів; але порушник Божого Закону не матиме охорони. Ангели не зможуть захистити тих, які знехтували хоча б одним із божественних повелінь.
Розділ 23. Єгипетські кари
За основу цього розділу взято книгу Вихід, розділи 5—10
Отримавши наказ від ангелів, Аарон вийшов назустріч своєму братові, з яким так давно не бачився; біля Хориву, у безлюдді пустелі, вони зустрілися. І розповів Мойсей Ааронові “всі слова Господа, Котрий послав його, і про всі ознаки, які Він показав йому” (Вихід 4:28). Разом вони вирушили до Єгипту і, прибувши до землі Ґошен, зібрали усіх старійшин Ізраїлю. Аарон повторив їм усе, що Бог говорив Мойсею, а потім народові були показані ознаки, які Бог дав Мойсеєві. “І повірив народ; і почувши, що Господь відвідав Ізраїлевих синів, і зглянувся на біду їх, — вони схилилися і поклонилися до землі” (вірш 31).
Мойсеєві була також дана вістка для царя. Два брати увійшли в палац фараона як посланці Царя царів і промовляли вони від Його імені: “Так говорить Господь, Бог Ізраїля: відпусти Мій народ, щоб відзначили вони Мені свято в пустелі”.
“Хто такий Господь, щоб я мав слухати Його голосу та відпустити Ізраїля? — домагався фараон. — Не знаю Господа й Ізраїля не відпущу!”
А вони відповіли: “Бог євреїв зустрів нас; отже хочемо піти на три дні ходу в пустиню, і принести там жертву Господеві, Богові нашому, щоб не вдарив Він нас мором або мечем”.
Чутки про двох братів, а також про те, яку зацікавленість вони викликали серед народу, вже дійшли до царя. Він запалав гнівом. “Чому ви, Мойсею та Аароне, відриваєте народ від його праці? Ідіть до своїх справ!” — сказав він. Країна вже зазнала збитків від утручання чужинців. Згадавши про це, фараон додав: “Так багато цього народу, більше як мешканців цієї землі, а ви хочете відтягати їх від їхніх робіт”.
У рабстві ізраїльський народ певною мірою втратив знання Божого Закону і відступив від Його постанов. Суботою переважно нехтували; вимоги наглядачів, цілком імовірно, не давали змоги святити її. Але Мойсей пояснив своєму народові, що послух Богові — це перша умова звільнення. Спроби відновити святість суботи не залишилися непоміченими для їхніх гнобителів (Додаток 1).
Роздратований фараон підозрював ізраїльтян у намірі повстати проти нього. Невдоволення є результатом неробства, вважав фараон; він подбає про те, щоб у них не залишалося часу для виконання небезпечних задумів. Цар негайно вжив заходів, щоб зробити їхні кайдани ще важчими і таким чином зламати їх незалежний дух. Того ж дня були видані укази, які робили працю ізраїльського народу ще нестерпнішою і тяжкою. Найбільш поширеним будівельним матеріалом у тій країні була висушена на сонці цегла; з такого матеріалу робили стіни найвишуканіших будівель, після чого їх облицьовували каменем; виробництво цегли потребувало величезної кількості рабів. Аби цегла не тріскалась, до глини домішували посічену солому, а отже, була потреба у великих кількостях соломи. Фараон звелів, щоб з того часу не постачати більше робітникам соломи, — нехай вони самі її заготовляють, у той час як норма виробітку цегли залишалася без змін.
Цей наказ викликав серед ізраїльтян велику тривогу по всій країні. Єгипетські наглядачі призначили помічників з євреїв, котрі мали стежити за працею своїх підопічних і нести всю відповідальність за її виконання. Коли царський указ набув сили, народ розпорошився по цілій країні, щоб збирати стерню та солому, але виявилося, що виконати звичний об'єм робіт неможливо. За це наглядачів з євреїв жорстоко били.