Згідно з даним повелінням були зроблені відповідні приготування; виконуючи подальші вказівки, Мойсей звелів огородити гору, щоб ані людина, ані тварина не могли ступити на священну територію. Якби хтось наважився хоча б доторкнутися до неї, покаранням за це мала бути негайна смерть.
Уранці третього дня очі всіх присутніх були звернуті до гори; її вершину вкривала густа хмара, яка дедалі більше темніла й згущалася, опускаючись все нижче й нижче, аж доки вся гора не була оповита темрявою, ніби ховаючи в собі страхітливу таємницю. Почувся звук, схожий на голос сурми, скликаючи народ на зустріч з Богом, і Мойсей підвів ізраїльтян до підніжжя гори. З густої темряви виривалися яскраві блискавки, а серед оточуючих гір було чути відлуння грому. “А гора Синай — уся димувала через те, що Господь зійшов на неї у вогні! І підіймався той дим, немов дим з горна, і вельми затремтіла вся гора”. В очах усього зібрання народу “слава Господня була, як пожираючий вогонь на вершині гори”. “І роздавався голос сурми, котрий ставав все сильнішим і могутнішим”. Ознаки присутності Єгови були такими страшними, що ізраїльський народ тремтів, і всі попадали долілиць перед Господом. Навіть Мойсей вигукнув: “Я боюся й увесь тремчу!” (Євреям 12:21).
Але ось грім стих, уже не чути було сурми; земля також не хиталася. Запанувала урочиста тиша, після чого почувся Божий голос. Стоячи на горі в оточенні ангелів і оповитий густою темрявою, Господь проголосив Свій Закон. Пізніше Мойсей, змальовуючи цю сцену, говорить: “Господь від Синаю прийшов, з'явивсь нам із Сеїру, засяяв з гори з Парану, і прийшов із Меріва-Кадешу. По правиці Його — вогонь Закону палає. Справді Він любить народи. Всі святії Його — у руці Твоїй, і вони припадають до ніг Твоїх, слухають мови твоєї” (Повторення Закону 33:2—3).
Єгова явив Себе не тільки в страшній величі Судді та Законодавця, а й як милосердний Покровитель Свого народу: “Я — Господь, Бог твій, Котрий вивів тебе із землі єгипетської з дому рабства”. Той, Котрий, як вони вже знали, був Провідником та Визволителем, що вивів їх із Єгипту, проклав дорогу через море і знищив фараона та його військо, показавши, що Він вищий над усіма богами Єгипту, — проголошував тепер Свій Закон.
Цей Закон був призначений не лише для євреїв. Бог удостоїв їх честі бути охоронцями і виконавцями Його Закону — священного спадку для цілого світу. Принципи Десятислів'я стосуються усього людства, вони дані всім людям для навчання й управління. Десять Заповідей, коротких, всебічних та авторитетних, вказують на обов'язки людини щодо Бога і ближніх; всі вони грунтуються на величному, фундаментальному принципі любові: “Люби Господа Бога твого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе” (Луки 10:27; див. такожПовторення Закону 6:4—5; Левіт 19:18). Ці принципи детально викладені в Десяти Заповідях і можуть бути застосовані до всіх обставин людського життя.
“Нехай не буде в тебе інших богів крім Мене!”. Єгова, Одвічний, Існуючий Сам у Собі, Джерело життя і Вседержитель; лише Він гідний найвищої пошани і поклоніння. Ця Заповідь забороняє людині обирати інший об'єкт поклоніння, відводячи йому перше місце в своїх почуттях та служінні. Усе те, що стає настільки дорогим для нас, що послаблює нашу любов до Бога або заважає служити Йому належним чином, стає для нас богом, ідолом.
“Не робитимеш ніякого тесаного кумира, ані того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що в воді нижче землі. Не поклоняйся їм і не служи їм”.
Друга Заповідь забороняє поклонятися істинному Богові в зображеннях та образах. Чимало язичницьких народів запевняли, що їхні ідоли — усього лиш образи або символи, за допомогою яких вони поклоняються правдивому божеству; однак Бог назвав таке служіння гріхом. Спроба представити Одвічного Бога за допомогою матеріальних предметів спотворює уявлення людини про Бога. Це також відволікає людину від роздумів про безмежну досконалість Єгови, спрямовує її увагу на творіння, а не на Творця. Оскільки поняття людини про Бога примітивне, то й сама вона починає вироджуватись.
“Я — Господь, Бог твій, Бог ревнивий”. Близькі, священні відносини Бога з Його народом символічно представлені у вигляді шлюбу. Оскільки ідолослужіння являє собою духовний перелюб, то й незадоволення Господа з цього приводу відповідно названо ревністю.
“…Що карає беззаконня батьків на дітях, до третього і четвертого покоління тих, котрі ненавидять Мене”.
Діти неминуче страждатимуть від наслідків гріховних дій своїх батьків, але в жодному разі не будуть покарані за батьківську вину, хіба що вони також братимуть участь у гріхах батьків. Однак діти, зазвичай, ідуть слідами своїх батьків. Через спадковість і приклад, який являють батьки, діти стають учасниками їхніх гріхів. Згубні звички, спотворені смаки, аморальність, як і фізичні недуги і виродження, передаються по спадковості від батька до сина — і так до третього і четвертого поколінь. Ця страшна істина з притаманною їй руйнівною силою повинна стримувати людей від гріха.
“…І творить милість до тисячного покоління тих, котрі люблять Мене, і додержуються Моїх Заповідей”. Друга Заповідь, забороняючи поклоніння фальшивим богам, закликає поклонятися істинному Богові. Тим же, котрі вірно служать Йому, обіцяна милість, і не лише до третього й четвертого поколінь (як у випадку з ненавидячими Бога, котрим загрожує Його гнів), а до тисячі родів.
“Не прикликатимеш Імені Господа, Бога твого, марно, бо не залишить Господь безкарним того, хто прикликатиме Його Ім'я надаремно”.
Ця Заповідь не тільки забороняє давати неправдиві клятви і божитися, а й недбало або легковажно вживати Ім'я Боже, забуваючи про величний зміст, який міститься у ньому. Ми зневажаємо Бога, коли необдумано згадуємо про Нього в розмовах, засвідчуємо Ним у незначних справах або часто й бездумно повторюємо Його Ім'я. “Святе та грізне Його ім'я!” (Псалми 110:9). Поміркуйте про велич, чистоту і святість Бога, щоб ваше серце постійно перебувало під враженням притаманних Йому чеснот; святе Боже Ім'я слід вимовляти шанобливо й урочисто.
“Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюватимеш і робитимеш всю працю свою, а день сьомий — субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні невільниця твоя, ні худоба твоя, ані чужинець, що перебуває у твоєму дворі. Бо шість днів творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а сьомого дня спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його”.
Субота представлена тут не якоюсь новою постановою, але такою, якою була встановлена при творінні. Про неї потрібно пам'ятати і дотримувати її на згадку про роботу, здійснену Творцем, Вказуючи на Бога як на Творця неба і землі, субота допомагає відрізнити правдивого Бога від усіх фальшивих богів. Усі, хто святкує сьомий день, доводять тим самим, що вони є поклонниками Єгови. Таким чином, субота стане ознакою вірності людини Богові, доки на Землі залишатимуться люди, котрі служитимуть Йому! Четверта Заповідь — єдина з усіх десяти, яка містить у собі Ім'я і титул Законодавця. Вона єдина вказує на те, Чиєю владою було дано Закон. Таким чином, субота є Божою печаткою, що скріплює Божий Закон, доводячи цим його достовірність і обов'язковість.
Бог дав людині шість днів для праці, і Він вимагає, щоб люди виконували свою роботу протягом цих шести трудових днів. Справи невідкладної необхідності та милосердя не забороняється робити в суботу; за хворими і страждаючими має бути здійснений постійний догляд, однак роботи, якої можна уникнути, старанно уникайте. “Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш називати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і шануватимеш її, не йдучи в дорогу, залишиш свої справи та переговори…” (Ісаї 58:13). В перелік заборон входять “даремні слова” і “переговори”. Обговорення ділових справ або накреслення якихось планів у суботу Бог вважає фактичним виконанням роботи. Щоб зберегти суботу в святості, ми не повинні дозволяти своїм думкам навіть зосереджуватися на земних речах. Ця Заповідь стосується усіх, хто перебуває в нашому домі. Усі домочадці не повинні займатися земними справами в цей священний відрізок часу. Об'єднайтеся усі, щоб своїм добровільним служінням вшанувати Бога в Його святий день.