“Тому то ослабнуть всі руки… всяке обличчя поблідне… і кожне серце людини зневіриться. І вони налякаються, болі та муки їх схоплять”. “Я покараю всесвіт за зло, — говорить Господь, — …бундючності злочинця покладу край, а гордість насильників принижу!” (Ісаї 13:7—8, 11; Єремії 30:6).
Коли Мойсей, отримавши таблиці Заповіту, залишив божественну присутність, грішний Ізраїль не міг знести світла слави, яким променіло його обличчя. Так само грішники не зможуть дивитися на Божого Сина, коли Він з'явиться у славі Свого Отця, оточений усім небесним воїнством, щоб судити тих, хто порушував Його Закон і не прийняв Його викуплення. Ті, що відкинули Божий Закон і зневажали кров Христа, “земні царі, і вельможі та тисячники, багаті та сильні… сховаються у печери та в ущелини скель; вони скажуть до гір та до скель: упадіть на нас і закрийте нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву Агнця! Бо прийшов великий день гніву Його, і хто встояти може?” (Об'явлення 6:15—17). “Повикидає людина того дня кротам і кажанам божків своїх срібних і божків своїх золотих, що собі наробила, щоб їм поклонятися, аби лише самому сховатися у печери й розщілини скель від страху Господнього і від слави величі Його, коли Він встане збудити землю!” (Ісаї 2:20—21).
Тоді всі побачать, що повстання сатани проти Бога закінчилося крахом як для нього самого, так і всіх тих, хто захотів стати його підлеглим; сатана примушував вірити, що порушення Закону принесе їм чимало добра, але тепер вони побачать, що “плата за гріх — смерть”. “Бо ось надходить день, що неначе піч палає. Тоді всі горді та злочинці будуть як солома, — і спалить їх день той, що прийде, — говорить Господь Сил, — і не позоставить їм ні кореня, ані галузки” (Малахії 4:1). Сатана, корінь усякого гріха, і всі беззаконники як його галузки, будуть повністю знищені. Гріхові й усякому лиху та нещастю, які він приніс зі собою, буде покладено край. Псалмист говорить: “Ти … нечестивого знищив, ім'я їхнє Ти викреслив на вічні віки!.. О, вороже! Кінець руйнуванню твоєму на віки” (Псалми 9:6—7).
Але Божим дітям немає чого боятися бурі божественного суду. “Господь — буде надією для Свого народу і силою синам Ізраїлевим!” (Йоїла 4:16) (англ.пер.). День, який принесе загибель і жах порушникам Божого Закону, для слухняних буде “невимовною й славною радістю”. “Позбирайте до Мене святих Моїх, — говорить Господь, — що при жертві вступили в Заповіт зо Мною”. І небеса проголосять правду Його, що Бог — Суддя”.
“І ви знову побачите різницю між праведним та нечестивим, між тим, хто Богові служить, та тим, хто не служить Йому” (Малахії 3:18). “Почуйте Мене усі, котрі знають правду, народе, в серці якого Мій Закон… Ось Я забираю з твоєї руки чашу запаморочення… більше його вже не будеш пити!.. Я, — Я ваш Утішитель!” (Ісаї 51:7, 22, 12). “Бо зрушаться гори й пагорби захитаються, та милість Моя не відійде від тебе, і Заповіт Мого миру не захитається, — каже твій милостивий Господь” (Ісаї 54:10).
Наслідком великого викуплення стане те, що світ знову користуватиметься Божим благоволінням. Усе, втрачене через гріх, відновиться. Не тільки людина, а й Земля буде відкуплена, щоб стати вічною оселею послушних. Протягом шести тисяч років сатана боровся за панування над Землею. Нарешті здійсниться споконвічний Божий намір, який Він мав при творінні. “І приймуть царство святі Всевишнього і володітимуть царством повіки й повіки вічні” (Даниїла 7:18).
“Від сходу сонця і аж до заходу його прославляйте Господнє Ім'я!” (Псалми 112:3). “Господь буде єдиний того дня, і єдине Ім'я Його; І стане Господь царем над усією землею” (Захарії 14:9). Писання говорить: “Навіки, Господи, слово Твоє стоїть непохитно в небесах”; “всі накази Його справедливі, — встановлені на вічні віки!” (Псалми 118:89; 110:7—8). Священні Заповіді, які сатана зненавидів і намагався знищити, будуть вшановані усім безгрішним Всесвітом. І “як земля вирощує рослинність свою, і як огород родить насіння своє, так Господь Бог виростить праведність і славу перед усіма народами” (Ісаї 61:11).
Розділ 30. Скинія та служіння в ній
За основу цього розділу взято книгу Вихід, розділи 25—40; Левит, розділи 4, 16
Коли Мойсей перебував на горі, йому було дано повеління: “І нехай збудують Мені Святиню, — і перебуватиму серед них”; він також отримав детальні вказівки щодо побудови скинії. Через відступництво Ізраїль втратив благословення божественної присутності, тому деякий час спорудження Святині для Бога було неможливим. Але після того як ізраїльтяни знову здобули прихильність небес, великий вождь узявся за виконання божественного повеління.
Бог обдарував надзвичайною майстерністю і мудрістю людей, обраних для будівництва священної споруди. Сам Бог дав Мойсеєві план будівлі з точним зазначенням розмірів і форм, а також який слід використовувати матеріал для виготовлення усіх предметів обстановки. Святиня, збудована людськими руками, була задумана як “образ правдивої… небесної” (Євреям 9:23—24), — це мініатюрна копія небесного храму, де Христос, великий Первосвященик, після принесення Себе в жертву мав здійснювати служіння для блага грішника. Бог показав Мойсеєві на горі небесне Святилище, звелівши зробити все відповідно до поданого зразка. Мойсей ретельно записав усі вказівки і передав вождям народу.
До спорудження Святині необхідно було здійснити підготовчу роботу, що вимагала матеріальних затрат; була необхідність у великій кількості найдорогоцінніших та найдорожчих матеріалів, однак Господь міг прийняти лише добровільне приношення. “Від кожного мужа, хто схоче дати добровільно, візьмете приношення для Мене” — таким було божественне повеління, яке Мойсей передав усьому згромадженню. Відданість Господеві і дух жертовності були першими вимогами у справі спорудження Святині, в якій мав перебувати Всевишній.
Увесь народ відгукнувся одностайно. “І приходили усі охочі серцем і кого заохотив дух його, і приносили пожертви Господеві на побудову Скинії Заповіту та всіх потреб його, і на священні шати. І приходили чоловіки з жінками, усі щедросердні, і приносили браслети, і сережки, і персні, підвіски і всякі золоті речі; окрім тих, що приносили, як золоті дари для Господа.
І кожна людина приносила що мала: блават, пурпур, і кармазин, і тонке полотно, і вовну козину, і баранячі на червоно пофарбовані шкури, і шкіри сині.
Кожен, хто міг, жертвував сріблом або міддю, приносив їх як приношення Господу, і кожен, у кого знайшлось, приніс акаційне дерево, що могло знадобитись при роботі.
І кожна жінка, що мала хист, пряла руками своїми, і приносила пряжу: блакить і пурпур, і кармазин, і тонке полотно. І всі жінки, спонукані серцем, пряли козину вовну.
А начальники поприносили дорогоцінне каміння оніксу, і каміння, щоб встановлювати до ефоду та для нагрудника, і пахощі, і оливу на освітлення і оливи для помазання, і для запашного кадила” (Вихід 35:22—28).
У той час, як споруджувалася святиня, увесь народ — старі й молоді, чоловіки, жінки і діти — продовжували приносити свої дари, доки люди, призначені виконувати роботу, не повідомили, що приношень вже достатньо і навіть більше, ніж потрібно. Тоді Мойсей звелів оголосити по усьому таборі: “Ні чоловік, ні жінка нехай не роблять уже жодних пожертв для Святині. І було стримано народ від приношень”. Нарікання ізраїльського народу і Божі суди, які спіткали його за гріхи, записані як застереження для всіх прийдешніх поколінь. Але відданість ізраїльтян, завзяття та щедрість є також прикладом, гідним наслідування. Кожен, хто любить Бога і цінує благословення Його священної присутності, виявить такий самий дух жертовності у справі спорудження дому, де Бог зустрічатиметься з ними. Вони матимуть бажання принести Господеві найкращі дари, якими володіють. Після спорудження дому для Бога не повинно залишитись жодних боргів, бо це ганьба для Нього. Усе, що потрібне для завершення будови, повинно приноситися добровільно, в необхідній кількості, щоб ті, які працюють, могли сказати, подібно до будівничих храму: “Не приносьте більше пожертв”.