Мойсей передав громаді Господні слова і повідомив про призначення 70 старійшин. Розпорядження, дане великим вождем цим вибраним мужам — зразок правосуддя сучасним суддям і законодавцям. “Вислуховуйте справи ваших братів і судіть справедливо між будь-ким і його братом та між чужинцем його. Коли судите, не зважайте на особу; вислуховуйте як малого, так і великого; не бійтеся людини, бо суд — Божий!” (Повторення Закону 1:16—17).
Потім Мойсей прикликав 70 старійшин до Скинії. “І зійшов Господь у хмарі, та й говорив з ними; і взяв від Духа, що був на ньому, і поклав на сімдесятьох старших; як тільки спускався на них Дух, то вони пророкували, а як відходив, переставали”. Як і Христові учні в день П'ятидесятниці, вони отримали силу згори. Бог бажав таким чином приготувати їх до праці та вшанувати перед усією громадою, аби люди довіряли їм, як мужам, які за божественним обранням, мали разом з Мойсеєм управляти в Ізраїлі.
І знову народ став свідком благородного, позбавленого егоїзму духу великого вождя. Двоє чоловік із 70, котрі через скромність вважали себе негідними обійняти таке відповідальне становище, не приєдналися до своїх братів біля Скинії; але Божий Дух зійшов на них там, де ті знаходились, і вони також отримали пророчий дар. Довідавшись про це, Ісус Навин захотів виправити таке порушення, побоюючись, що воно може призвести до розділення. Ревнуючи за честь свого начальника, він сказав: “Пане мій Мойсею, заборони їм!” А Мойсей відповів: “Чого ти заздриш замість мене? О, якби ж то увесь Господній народ став пророками! Коли б то Господь зіслав Свого Духа і на них!”
Сильний вітер, що подув зі сторони моря, приніс зграї перепелиць — “десь на день ходу в один бік і на день ходу — в другий, навколо табору, і коло двох ліктів поверх землі” (Числа 11:31). Увесь той день і ніч, і наступного дня народ був зайнятий збиранням їжі, надісланої таким дивовижним чином. Птиці було заготовлено у величезній кількості. “Навіть хто назбирав найменше, мав десять хомерів2Хомер, або кор — біля 180 кг (прим. ред.).”. М'ясо зібраних перепелиць сушили, так що запасів, як і було обіцяно, вистачило на цілий місяць.
Хоч ця їжа взагалі не була найкращим засобом для підтримання здоров'я, Бог дав її народові, оскільки люди наполегливо бажали цього; вони не задовольнялись тим, що було дано для їхнього добра. Невгамовні бажання були задоволені, але якими ж стражданнями людям довелося розплачуватись за це! Вони їли без міри, а тому покарання за таке зловживання не загаялося прийти. “І вдарив Господь їх дуже тяжким мором”. Велика кількість людей захворіла на лихоманку, а ті, що найбільш завинили, були вражені нею відразу ж, як тільки скуштували їжі, якої так бажали.
У Гацероті, наступній стоянці після Тавери, на Мойсея чекало ще більш гірке випробування. Аарон і Маріям посідали високе керівне становище в Ізраїлі. Обоє отримали пророчий дар і, згідно з божественним Провидінням, співпрацювали з Мойсеєм у справі визволення євреїв. “Перед тобою послав Я Мойсея, Аарона та Маріям” (Михея 6:4), — сказав Господь через пророка Михея. Сильна вдача Маріям виявилась вже в дитинстві, коли вона, ще мала дівчинка, стежила на березі Нілу за маленьким кошичком, в який було покладено маленьке немовля — Мойсея. Бог використав її самовладання і розум, щоб зберегти життя майбутнього визволителя Свого народу. Щедро наділена поетичним і музичним даром, Маріям повела за собою в пісні і танку ізраїльських жінок на березі Червоного моря. Своєю популярністю серед народу та прихильністю Небес вона поступалася лише Мойсею та Аарону. Однак те саме зло, що викликало розділення на небесах на самому початку, зародилося і в серці цієї ізраїльтянки; як це Часто буває; у своєму незадоволенні вона не залишилася без підтримки.
Мойсей, призначаючи 70 старійшин, не порадився з Аароном і Маріям, що й викликало в них заздрість. Під час відвідин Їтро, коли ізраїльтяни перебували на шляху до Синаю, готовність, з якою Мойсей прийняв пораду тестя, також викликала в його брата та сестри побоювання, що його вплив на великого вождя сильніший від того, що мали вони. Їм здавалося, що у вирішенні питання про створення ради їхнім становищем і авторитетом знехтували. Маріям і Аарон так до кінця й не зрозуміли той великий тягар турбот і відповідальності, який був покладений на Мойсея; оскільки ж вони були призначені допомагати йому, то вважали себе керівниками нарівні з ним і тому були проти призначення інших помічників.
Мойсей розумів важливе значення великої праці, дорученої йому. Водночас він усвідомлював власне безсилля і обирав Бога своїм порадником. Аарон же був набагато вищої думки про себе і тому менше покладався на Бога. Він не виправдав виявленого йому довір'я, засвідчивши слабкість характеру — малодушно поступився, дозволивши народові впасти в ідолопоклонство біля Синаю. Тепер Маріям і Аарон, засліплені ревністю і честолюбством, забули про це. Аарон, дійсно, був вельми вшанований Богом призначенням його сім'ї на священство, але це ще більше підігрівало в ньому бажання самозвеличення. І казали вони: “Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив? Чи ж не говорив Він також із нами?” Вважаючи себе вибраними Богом нарівні з Мойсеєм, вони претендували на той же авторитет і становище.
Піддавшись духові незадоволення, Маріям знайшла причину для ремствування саме втих подіях, якими особливим чином керував Бог. Їй не подобався шлюб Мойсея. Її родинна і національна гордість була вражена тим, що він обрав жінку не з ізраїльського, а з іншого народу. До Ціппори ставилися в таборі з погано прихованим презирством.
Хоч дружину Мойсея і називали “кушитянкою (ефіопляпкою)” (Числа 12:1), вона була мідіянітянкою, а отже, належала до нащадків Авраама. Своєю зовнішністю вона відрізнялася від єврейського народу тим, що була дещо смаглявішою за них. Ціппора хоч і не була ізраїльтянкою, однак поклонялася правдивому Богові. Несмілива і сором'язлива, вона була ніжною, люблячою і вболіваючою жінкою, яку хвилювали страждання інших. Саме через це Мойсей, прямуючи до Єгипту, відіслав її назад до мідіянського краю. Він бажав уберегти її від того болю, якого завдали б їй порази, що мали спіткати єгиптян.
Коли Ціппора повернулася до свого чоловіка в пустелю, вона побачила, як тривоги й клопоти виснажують його здоров'я; своїми побоюваннями вона поділилася з батьком, котрий і запропонував заходи для полегшення його праці. Це стало основною причиною неприязні, яку Маріям відчувала до Ціппори. Гостро переживаючи уявну зневагу, виявлену до неї та Аарона, вона вважала дружину Мойсея головною винуватницею, через яку Мойсей нібито вже не шукав їхніх порад так, як робив це раніше. Якби Аарон твердо став на захист справедливості, він міг би приборкати зло, яке виникло, але замість того, щоб вказати Маріям на гріховність її поведінки, він співчутливо вислуховував усі її скарги, ставши таким чином співучасником її ревнощів.
Мойсей вислуховував звинувачення мовчки. За довгі роки тяжкої праці та чекання в мідіянському краї він виховав у собі покірливість та довготерпіння, які допомогли йому терпляче зносити невір'я і нарікання народу, а також гордість і заздрість тих, котрі мали бути його постійними помічниками. Мойсей став найлагіднішою людиною на землі; ось чому йому, а не комусь іншому, були даровані божественна мудрість і керівництво. Писання говорить: “Він провадить покірних у правді, і лагідних навчає дорогам Своїм” (Псалми 24:9). Бог провадить покірних, бо вони сприйнятливі до науки й охоче приймають повчання. Вони щиро бажають знати волю Божу і чинити її. Обітниця Спасителя така: “Коли хто хоче чинити волю Його, той довідається про це вчення, чи від Бога воно” (Івана 7:17). Бог говорить через апостола Якова: “А якщо кому з вас не вистачає мудрості, то нехай просить у Бога, Який дає всім щедро і без докорів, — і буде вона йому дана” (Якова 1:5). Але Божа обітниця стосується лише тих, хто бажає від усього серця йти за Господом. Бог не силує нічиєї волі; через те Він не може провадити тих, які надто зарозумілі, аби навчатися, і хто вперто вирішив йти власною дорогою. Про людину двоєдушну, котра прагне свого, хоч і запевняє, нібито виконує Божу волю, написано так: “Нехай така людина не думає, що одержить щось від Господа” (Якова 1:7).