Сутичка з Огом і Сигоном стала для народу випробуванням, подібним до того, якого не витримали їхні батьки. Правда, тепер це випробування було значно суворішим, ніж тоді, коли Бог звелів Ізраїлеві йти вперед. Труднощів на шляху побільшало, ніж було тоді, коли вони відмовилися йти в ім'я Бога. Господь і тепер таким же чином випробовує Свій народ. Якщо люди не витримують випробування, Він приводить їх на те саме місце, звідки вони вийшли і вдруге піддає їх випробуванню, але більш суворому. Це триватиме доти, доки вони не витримають випробування; якщо ж люди й надалі залишатимуться непокірними, то Бог забере від них Своє Світло і вони загинуть у темряві.
Тепер євреї згадали, як одного разу їхні війська були розбиті в битві і тисячі загинули. Але тоді вони діяли всупереч Божому повелінню. Вони виступили без Мойсея, — вождя, призначеного Богом, без хмарного стовпа — символа божественної присутності, без Ковчега. Тепер же Мойсей ішов з ними, зміцнюючи словами надії та віри; Божий Син, Який перебував у хмарному стовпі, вказував їм дорогу, а священний Ковчег супроводжував військо.
Цей досвід має стати наукою для нас. Могутній Бог Ізраїлю — наш Бог. Йому можна вірити, і якщо виконуватимемо Його вимоги, Він діятиме задля нас таким же чудовим чином, як діяв для Свого народу і в давнину. Кожного, хто намагається йти шляхом обов'язку, іноді долатимуть сумніви і невір'я. Часом на дорозі виникатимуть, на перший погляд, нездоланні перешкоди, які позбавлятимуть мужності людей, схильних занепадати духом; але до таких Бог говорить: Ідіть вперед! Виконуйте свій обов'язок за будь-яку ціну. Труднощі, які видаються настільки нездоланними, що наповнюють вашу душу страхом, зникнуть, якщо ви будете йти вперед шляхом послуху, у покорі покладаючись на Бога.
Розділ 40. Валаам
За основу цього розділу взято книгу Числа, розділи 22—24
Повернувшись до Йордану після завоювання Башану, ізраїльтяни, отаборившись біля ріки — вище того місця, де вона впадає у Мертве море, якраз навпроти Єрихонської долини, — почали підготовку до негайного завоювання Ханаану. Вони перебували на кордоні з Моавом; думка про те, що завойовники знаходяться поруч з ними, наводила на моавітян жах.
Ізраїльтяни не докучали моавітянам, однак ті спостерігали за всім, що відбувалося в сусідніх країнах, з тривогою та лихими передчуттями. Амореї, перед якими вони змушені були відступити, були переможені євреями; землею, яку амореї колись відібрали в Моава, заволоділи ізраїльтяни. Башанські війська також не встояли перед таємничою силою у хмарному стовпі, і їхні могутні фортеці були покорені ізраїльтянами. Моавітяни не наважувалися нападати на них, розуміючи, що зброя безсила перед надприродною силою, котра була на їхньому боці. Через те, подібно до фараона, вони вирішили вдатися до чаклунства, щоб таким чином перешкодити Божій справі. Вони спробували накликати прокляття на Ізраїль.
Народ Моаву мав із мідіянітянами тісні зв'язки як національного, так і релігійного характеру. Балак, моавітський цар, викликав страх цього братнього народу і заручився їхньою підтримкою в своїх лихих задумах проти Ізраїлю. Він сказав: “Ось тепер об'їсть ця голота геть усе навкруги нас, як об'їдає віл траву в полі”. Валаам, мешканець Месопотамії, був відомий як муж, наділений надприродною силою; слава про нього дійшла до землі Моава. Було вирішено прикликати його на допомогу. Отож, до Ваалама були послані “моавські старшини та старшини Мідіяну” з проханням застосувати свої чари проти Ізраїлю.
Посланці негайно вирушили у довгу дорогу, яка пролягала через гори і пустелі до Месопотамії, і, прибувши до Валаама, передали йому слова свого царя: “Ось вийшов народ із Єгипту й покрив поверхню землі, і осівся навпроти мене. Тож прошу: прийди та прокляни мені цей народ, бо він сильніший від мене. Може, вдасться мені розбити його й вигнати з країни; бо знаю, кого ти поблагословиш, той благословенний, а кого проклянеш, той буде проклятий”.
Валаам був колись благочестивим мужем і Божим пророком, та відступив від Нього і піддався гріхові користолюбства; однак він усе ще вважав себе слугою Всевишнього. Йому було відомо, що Бог здійснив для Ізраїля; дізнавшись від послів про мету їхнього прибуття, Валаам добре знав, що його обов'язок — відмовитися від подарунків Балака та відіслати послів. Однак він наважився загравати зі спокусою і запропонував посланцям заночувати в нього, заявивши, що не зможе дати їм остаточної відповіді, доки не запитає поради у Господа. Валаам також знав, що його прокляття не зашкодять Ізраїлеві. Бог був на боці цього народу, і доки вони залишалися вірними Йому, жодні сили землі чи пекла не могли їх здолати. Але слова послів лестили його гордощам: “Кого ти поблагословиш, той благословенний, а кого проклянеш, — той буде проклятий”. Хабар у вигляді багатих дарів і можливість прославитись викликали у нього жадібність. Валаам з пожадливістю прийняв запропоновані багатства і, хоч на словах запевняв про послух Божій волі, на ділі намагався задовольнити бажання Балака.
Вночі до Валаама прийшов Господній Ангел з вісткою: “Не йди з ними, й того народу не проклинай, бо він благословенний!”
Вранці Валаам неохоче відпустив послів, але не передав їм слів Господа. Гніваючись, що його сподівання на багатство і честь так несподівано розвіялись, він з роздратуванням вигукнув: “Повертайтесь до свого краю, бо не дозволив Господь мені йти з вами”.
Валаам “полюбив нагороду неправедну” (2 Петра 2:15). Гріх користолюбства, який Бог розцінює як ідолопоклонство, зробив його пристосуванцем, і через цей єдиний порок сатана повністю оволодів ним. Саме це й призвело його до загибелі. Спокусник завжди зводить людей земним багатством і славою, аби відвернути їх від служіння Богові. Він нашіптує, що вони не можуть досягти великих успіхів у житті через те, що є надмірно доброчесними. Таким чином він багатьох спокушає зійти з дороги беззастережної чесності. Після першого неправильного кроку зробити наступний буває значно легше, і такі люди поступово стають дедалі самовпевненішими. Поступившись одного разу жадібності чи властолюбству, вони плануватимуть і чинитимуть жахливі речі. Чимало людей тішать себе думкою, що можуть на деякий час знехтувати чесністю задля земних переваг; вони вважають, що, досягнувши мети, зможуть змінити свою поведінку, коли тільки забажають цього. Такі люди заплутуються в тенетах сатани, і рідко кому вдається вирватися з них.
Коли посли повідомили Балака про відмову пророка прийти з ними, вони не згадали про те, що Бог заборонив йому це зробити. Гадаючи, що Валаам зволікає задля отримання більшої нагороди, цар послав вельмож поважніших і в більшій кількості, ніж спочатку, з обіцянками ще більших почестей. Він уповноважував їх погоджуватися на будь-які умови Валаама. Балак наполегливо просив: “Не відмовляйся прийти до мене. Я тебе дуже за те вшаную, і зроблю все, що скажеш мені. Прийди ж і прокляни мені народ той!”
Валаам був випробуваний ще раз. Відповідаючи на прохання послів, він удавав із себе людину сумлінну й чесну, запевняючи, що жодне золото чи срібло не примусять його чинити всупереч Божій волі. Але разом з тим він прагнув задовольнити прохання царя, а тому, незважаючи на те що Божа воля була чітко визначена, запропонував послам переночувати, сподіваючись ще раз запитати Бога, ніби Безмежний був людиною, яку можна вмовити.
Вночі Господь з'явився Валаамові і сказав: “Якщо ці люди прийшли покликати тебе, то вставай, іди з ними, але чинитимеш тільки те, що Я скажу тобі”. За такої умови Господь дозволив Валаамові виконати його бажання, оскільки він наполягав на цьому. Валаам не прагнув чинити Божу волю, але обрав власну дорогу, докладаючи при цьому зусиль, аби заручитися ще й Божим схваленням.