Тисячі людей в наш час поводяться так само. їм було б неважко зрозуміти свій обов'язок, якби він співпадав з їхніми бажаннями. Біблія, обставини життя і здоровий глузд ясно вказують їм на цей обов'язок, але оскільки ці докази суперечать їхнім бажанням і намірам, вони часто відкидають їх, насмілюючись при цьому запитувати в Бога, у чому полягає їхній обов'язок. З великою, на перший погляд, сумлінністю такі люди довго й палко моляться, прохаючи світла. Але Бог не терпить такого ставлення. Він дозволяє таким людям задовольняти свої бажання і згодом пожинати плоди. “Але Мій народ не послухався Мого голосу… Тому Я залишив їх діяти за свавіллям їхнього серця; нехай вони ходять за своїми думками!” (Псалми 80:12—13). Якщо людина ясно бачить свій обов'язок, то нехай не наважується приступати до Бога, прохаючи в молитві звільнити її від його виконання. Навпаки, впокорившись, потрібно просити божественної сили і мудрості для виконання покладеного обов'язку.
Моавітяни були розбещеними ідолопоклонниками, однак, відповідно до отриманого усіма світла, їхня вина в очах Небес була меншою, ніж провина Валаама. Оскільки він називав себе Божим пророком, то все сказане ним сприймалося як слово, що мало печатку божественного авторитету. Тому він не мав права говорити усе, що заманеться, але передавати Божу вістку. “Але чинитимеш те, що Я скажу тобі”, — таким було божественне повеління.
Валаам отримав дозвіл піти разом з моавськими послами, якщо вони вранці прийдуть і покличуть його. Але посли, роздратовані його зволіканнями і, сподіваючись почути ще одну відмову, вирушили додому, не порадившись із ним. Усякий привід для виконання прохання Балака був усунутий. Та Валаам сповнився рішучості все ж отримати подарунки і, осідлавши ослицю, на якій завжди їздив, вирушив у дорогу. Щоб не втратити божественного дозволу, він дуже поспішав, турбуючись лише про одне: щоб такі бажані для нього багатства якимось чином не вислизнули йому з рук.
Але “став Ангел Господній на дорозі, щоб перешкодити йому”. Тварина, зауваживши божественного вісника, якого не бачила людина, звернула з дороги в поле. Жорстокими побоями Валаам примусив її знову вийти на стежку, але у вузькому проході між стінами знову з'явився Ангел, і ослиця, намагаючись обминути загрозливу постать, притиснула ногу свого господаря до стіни. Валаам, не підозрюючи про втручання Небес, не знаючи про те, що Сам Бог заступив йому шлях, страшно розлютився і став немилосердно бити ослицю, примушуючи йти вперед.
Знову “у тісному місці, де не було дороги збочити ні праворуч, ні ліворуч”, з'явився грізний Ангел. Безпорадна тварина, тремтячи від жаху, нарешті зупинилася і лягла на землю під своєю ношею. Лють Валаама не знала меж, а тому він ще з більшою жорстокістю почав бити тварину палицею. Тоді Бог відкрив їй уста, і “безсловесна ослиця, промовивши людським голосом, зупинила безумство пророка” (2 Петра 2:16). “Що я зробила тобі, що ти вже втретє б'єш мене?” — запитала ослиця.
Не тямлячи себе від люті через перешкоди, які виникали на його шляху, Валаам відповів тварині так, як би перед ним була розумна істота: “Бо ти глумишся з мене; коли б був у руці моїй меч, я вбив би тебе на місці!” Цей так званий чарівник, що вирушив у дорогу, аби виголосити прокляття над цілим народом і тим позбавити його сили, виявився неспроможним навіть убити тварину, на якій їхав!
Тепер Валаамові очі відкрилися, і він побачив Божого Ангела, що стояв з простягнутим мечем, готовий уразити його. З жахом він “вклонився і припав обличчям своїм до землі”. Ангел сказав йому: “Навіщо ти бив ослицю свою аж тричі? Ось я вийшов, щоб перешкодити тобі, бо ця дорога супротивна мені. І побачила мене ослиця, та й звернула переді мною оце вже тричі. І якби вона не звернула переді мною, то давно я вбив би тебе, а її позоставив би живою”.
Своїм життям Валаам був зобов'язаний нещасній тварині, з якою так жорстоко повівся. Муж, який претендував на звання Господнього пророка, який запевняв, що має очі відкриті і бачить “видіння Всемогутнього”, був настільки засліплений жадібністю і честолюбством, що не помітив Божого Ангела, котрого зауважила навіть тварина. “Бог цього світу осліпив розум, щоб не засяяло їм світло” (2 Коринтянам 4:4). Як же багато таких засліплених людей! Вони стають на заборонені дороги, порушуючи божественний Закон і не розуміючи, що Бог та ангели протидіють їм. Як і Валаам, вони обурюються на тих, котрі бажають відвернути їхню загибель.
Своїм поводженням з ослицею Валаам засвідчив, який дух володів ним. “Піклується праведний життям скотини своєї, але серце нечестивого жорстоке” (Приповісті 12:10). Лише декотрі розуміють, який гріх кривдити тварин та завдавати їм страждань через недбалість.
Той, хто створив людину, створив також і тварин, “Його милосердя — на усе Його творіння!” (Псалми 144:9). Тварини створені, щоб служити людині, але це не дає їй права грубим і жорстоким ставленням до них завдавати їм болю.
Через гріх людини “усе створіння разом зітхає і донині мучиться” (Римлянам 8:22). Таким чином, страждання і смерть стали долею не лише людського роду, а й тварин. Тому людині потрібно полегшувати, а не збільшувати тягар страждань, який ліг на усе Боже творіння внаслідок її гріхопадіння. Той, хто мучить тварин, оскільки вони підвладні йому, — є тираном і боягузом. Бажання завдавати болю чи то своїм ближнім, чи тваринам має сатанинське походження. Багато хто гадає, що про їхню жорстокість ніхто ніколи не довідається, бо нещасні тварини не можуть говорити. Але якби очі цих людей відкрилися, як у Валаама, вони б побачили Божого Ангела, який там знаходиться і свідчитиме проти них у небесних дворах. Такий гріх записується на Небесах, і прийде той день, коли над тими, котрі кривдять Божі створіння вирок буде проголошений.
Побачивши Божого вісника, Валаам з жахом вигукнув: “Я згрішив, бо не знав, що ти стоїш на дорозі навпроти мене. Отож, якщо це недобре на твій погляд, то я повернуся назад”. Господь дозволив йому продовжувати шлях, але дав зрозуміти, що його слова будуть під контролем божественної сили. Бог бажав дати свідчення Моаву про те, що євреї перебувають під захистом Небес, і Він зробив це з великим успіхом, показавши, що без божественного дозволу Валаам не може висловити на них прокляття.
Як тільки моавського царя повідомили про наближення Валаама, він в оточенні пишної учти вийшов до кордонів свого царства, щоб зустріти його. Коли цар висловив здивування з приводу Валаамових зволікань, хоча на нього чекали багаті дарунки, пророк відповів: “Ось я прибув до тебе. Та хіба ж то моя воля — щось говорити? Що Бог вкладе в уста мої, тільки те я скажу”. Валаам вельми жалкував з приводу такого обмеження. Він побоювався, що не зможе виконати свого наміру, бо Господня сила постійно керувала ним.
З надзвичайною пишністю цар у супроводі вельмож свого царства відпровадив Валаама на Бамот-Баал, звідки він міг побачити табір євреїв. Пророк стояв на висоті, спрямувавши погляд на табір вибраного Божого народу. Ізраїльтяни навіть не здогадувалися, що відбувалося зовсім поруч! Як же мало вони усвідомлювали Божу опіку, що простягалася над ними вдень і вночі! Як же притупилася чутливість Божого народу! Якими повільними вони були в усі часи щодо розуміння Його великої любові та милості! Якби вони усвідомлювали, що чудесна Божа сила постійно діє задля їхнього добробуту, то чи не сповнилися б їхні серця подякою та благоговінням за Його любов від думки про Його велич і силу?
Валаам дещо знав про жертвоприношення євреїв і сподівався, що, коли він перевершить їх багатством своїх дарів, то зможе отримати Боже благословення і домогтися виконання своїх гріховних задумів. Йому передався настрій ідолопоклонників-моавітян. Його мудрість перетворилася на безумство, духовний зір притупився і, віддавшись владі сатани, він виявився засліпленим.
Валаам звелів спорудити сім жертівників і на кожному з них приніс жертви. Тоді він піднявся “на високу гору”, щоб зустрітися з Господом, пообіцявши розповісти Балакові те, що відкриє йому Бог.
В оточенні князів і вельмож Моаву цар стояв біля жертівників, а навколо них юрмився зацікавлений натовп, який чекав на повернення пророка. Нарешті він з'явився, і народ сподівався почути слова, які раз і назавжди паралізують ту дивовижну Силу, Котра діє на користь ненависних ізраїльтян. Валаам сказав: