Выбрать главу

Що ж до Бронвен, то коли її врода змарніє, жінку приставлять до роботи. А що вона не навчена ніякому ремеслу, як-от ткацтво, то найпевніше закінчить посудомийницею або мукомелею.

Усе це Еверардові довелося витягати з неї маленькими шматочками, одну прикру подробицю за іншою. Дівчина не бідкалася, не благала про допомогу. Така була її доля, і край. Американцеві пригадалися слова, які за кілька століть Фукідід напише про трагічний воєнний похід афінян, останні учасники якого доживали днів у копальнях Сицилії: «Чоловіки зробили те, що могли, і тепер зносили те, що мусили знести».

Жінок це теж стосується. Особливо жінок. Еверард замислився, чи в нього знайшлося б стільки мужності, як у Бронвен. Навряд чи.

Про себе патрульний розповів небагато. Ледве він уникнув зустрічі з одним представником кельтського племені, як йому накинули, так би мовити, іншого, і Еверард відчував, що краще тримати язика на припоні.

Однак, врешті-решт, Бронвен глянула на нього, розпашіла, і сказала, злегка плутаючи захмелілим язиком:

— Ох, Еборіксе… — Решти він не зумів розібрати.

— Боюся, моя говірка занадто відрізняється від твоєї, голубко, — відказав він.

Дівчина перейшла на фінікійську:

— Еборіксе, це так великодушно з боку Ашерат, що вона привела мене до тебе, хай скільки часу вона дарує нам. Це так прекрасно. А тепер, милий володарю, дозволь твоїй служниці дати й тобі трохи втіхи…

Вона підвелася, обійшла столик і сіла йому на коліна, тепла, м’яка.

Еверард уже встиг порадитися зі своїм сумлінням. Якщо він не зробить того, що від нього очікують, цар про це неодмінно довідається. Гірам може сприйняти це за образу або ж замислитися, що не так з його гостем. Бронвен буде збентежена, теж образиться і, може, навіть матиме через нього неприємності. А крім того, вона вродлива, а Еверард так давно не мав жінки. Бідолашну Сараї навряд чи слід брати до уваги.

І він пригорнув Бронвен до себе.

Розумна, спостережлива, чутлива, вона чудово знала, як задовольнити чоловікові бажання. Патрульний не сподівався більш як на один раз, але вона змінила його наміри, і то неодноразово. Схоже, її пристрасть також не була удаваною. Мабуть, Еверард був першим чоловіком, який намагався задовольнити і її бажання. Після другого заходу вона уривчасто прошепотіла йому на вухо:

— Я… не народжувала… ось уже три роки. Я так молю богиню, щоб вона відкрила моє лоно для тебе, Еборіксе, о Еборіксе…

Він не став нагадувати їй, що кожна її дитина також буде рабом або рабинею.

А перш ніж заснути, Бронвен пробурмотіла ще дещо. Еверард подумав, що ці слова, може, й не злетіли б з її губ, якби свідомість дівчини не була вже затьмарена сном.

— Сьогодні ми були однією плоттю, мій володарю, і, сподіваюся, будемо ще не раз. Та знай: мені відомо, що ми не одноплеменці.

— Що?

Його пройняв крижаний холод. Він рвучко сів.

Бронвен пригорнулася до нього.

— Лягай, серденько. Ніколи-ніколи я не викажу тебе. Але… Я доволі добре пам’ятаю рідний дім, пам’ятаю багато дрібниць, і не вірю, що гірські кельти так відрізняються від кельтів, які живуть біля моря… Та не хвилюйся, твоя таємниця в безпеці. Чому це Бронвен, Браннохова донька, мала б зрадити єдину людину, яка за ці роки виявила про неї турботу? Спи, мій таємничий коханий, спи солодко в моїх обіймах.

На світанку, раз по раз перепрошуючи й лестячи, Еверарда розбудив слуга й повів його до гарячої купелі. Мило з’явиться лише в майбутньому, але губка й пемза відтерли шкіру від бруду, а потім слуга зробив йому масаж, натерши тіло ароматичними оліями, і вправно поголив. Відтак Еверард долучився до начальників сторожі на скромний сніданок і жваву бесіду.

— Я сьогодні маю вільний від служби день, — мовив один із чоловіків. — Ми могли б переправитися до Усу, і я показав би тобі місто. Що скажеш, друже Еборіксе? А пізніше, якщо ще не стемніє, можна проїхатися за міські мури.

Еверард не був певен, малась на увазі спина віслюка чи швидша, але менш зручна бойова колісниця. Коні на ту пору були здебільшого тягловими тваринами, надто цінними, щоб їздити на них верхи, окрім як у битві чи під час пишних процесій.

— Дуже дякую, — відказав патрульний. — Та спершу я маю побачитися з жінкою на ім’я Сараї. Вона домоврядникова помічниця.

Військовик здійняв брови.