Еверард і Пум вийшли з Ґісконового дому й рушили від Сидонської гавані до царського палацу вулицею Линварів, яку потрохи оповивали сутінь і тиша.
— Я бачу, мій володар збирається на силі, — по якійсь хвилі пробурмотів хлопчина.
Патрульний неуважно кивнув. У голові його, наче той шторм, вирували думки.
Вараґанів план тепер видавався йому зрозумілим. (Еверард уже майже не мав сумнівів, що все це — справа рук Меро Вараґана, який замислив черговий мерзенний злочин.) Двадцять шість років тому з невідомого місця в просторі-часі, де була його схованка, він прибув з шістьма своїми людьми до околиць Усу. Мабуть, інші спільники привезли їх на часолетах, висадили й миттєво зникли. Патрулю годі було сподіватися перехопити їх за такий короткий проміжок, коли не відомі ні точне місце, ні час. Вараґан та його посіпаки ввійшли пішки до міста і втерлися в довіру до царя Абібаала.
Та зробили вони це, найпевніше, вже після вибуху в храмі, надсилання записки з ультиматумом і, можливо, замаху на Еверарда — «після» з погляду їхніх світових ліній, їхньої черговості подій. Знайти таку ціль, як храм, неважко; підготувати вбивцю — так само. Наукові книжки про Тир доступні кожному. Перша витівка, схоже, переконала Вараґана в здійсненності всього його задуму. Зваживши, що витрачений життєвий ресурс і зусилля варті того, він вирушив за детальними відомостями, тими, які рідко потрапляють до книжок, але які потрібні йому, щоб напевне знищити це суспільство.
Дізнавшись при дворі Абібаала стільки, скільки треба, Вараґан та його спільники покинули місто звичним для цього часу способом, щоб не спричиняти серед тирян чуток, які поширювалися б, довго зберігалися б у людській пам’яті й зрештою б навели Патруль на слід. З тої самої причини зловмисники хотіли, щоб їх вважали загиблими.
Звідси й дата відбуття, на якій вони так наполягали: мабуть, розвідувальний політ виявив, що того дня має несподівано знятися буря. Ті члени банди, які повинні були їх підібрати, знищили енергопроменями корабель і вбили свідків. Якби випадково не прогледіли Ґіскона, то б майже повністю замели свої сліди. Власне кажучи, без допомоги Сараї Еверард, найімовірніше, ніколи б не почув про цих людей «Сінім», які начебто нещасливо загинули в морі.
Вараґан зі своєї бази ще «раніше» надіслав агентів, щоб не спускати з ока тирського відділення Патруля, адже наближався час демонстраційної атаки. Якщо такому головорізові вдасться впізнати й убити одного чи кількох позачасових агентів, яких Патруль має небагато й вельми цінує, — чудово! Це лише збільшить імовірність, що екзальтаціоністи дістануть те, чого прагнуть — чи то трансмутатор матерії, чи то знищення данелліанського майбутнього. Еверард гадав, що Вараґанові байдуже, що саме. І те, і те задовольнить його жагу до влади й дасть підстави зловтішатися.
Але Еверард таки його вистежив. Можна спускати гончаків Патруля… «Ось тільки чи варто?»
Він пожував свого кельтського вуса і недоречно подумав, з яким задоволенням зголить цей бісів лишайник, коли закінчиться операція. «А чи вона закінчиться?»
Переважити Вараґана людьми і зброєю ще не означало перехитрити його. План зловмисника мав вбудований запобіжник, який неможливо було оминути.
Проблема полягала в тому, що у фінікійців не було ні годинників, ні точного навігаційного приладдя. Ґіскон не міг визначити часу кораблетрощі точніше, ніж із похибкою в тиждень чи два, як не знав достеменно й місця, де це сталося. А отже, не знав цього й Еверард.
Звісно, Патруль запросто міг з’ясувати день, а курс на Кіпр був добре відомий. Але щоб дістати точнішу інформацію, треба вести спостереження з повітря, чи не так? А у ворога напевне є детектори, які його попередять. І пілоти, які мають потопити корабель і забрати Вараґанову групу, прибудуть уже готовими до бою. Їм, щоб виконати своє завдання, потрібно лише кілька хвилин, а потім вони безслідно зникнуть.
Навіть гірше. Вони можуть змінити цю частину свого плану: дочекатися сприятливішої нагоди, щоб забрати своїх спільників, або ж, що ще гірше, зробити це раніше, до того, як корабель відпливе. У кожному разі Ґіскон позбудеться всіх тих спогадів, які щойно вислухав Еверард. Сліду, який патрульний виявив із такими труднощами, ніколи не існуватиме. Імовірно, для історії довгострокові наслідки цього будуть дріб’язкові, та коли починаєш бавитися з подіями, ніхто не дасть гарантії.
З тих самих причин — знищення доказів і можливе збурення в континуумі — Патруль не міг зіграти на випередження. Приміром, опуститися на корабель і арештувати його пасажирів до того, як розпочнеться буря й налетять екзальтаціоністи.