Її сумовитий сміх вихопив його із задуми. Еверард був вдячний: ці думки раз по раз поверталися, щоб мордувати його.
— Я вдалася до професорського тону, еге ж? — вигукнула вона. — І виголошую таку очевидну банальщину! Прошу вас, повірте, зазвичай я говорю краще і по суті. Сьогодні я трохи нервую. — Веселість її щезла. Еверардові здалося, що Флоріс затремтіла. — Я не звикла до цього. Смерть — нехай, але забуття, порожнеча замість усього того, що я знала… — Риси її обличчя затверділи. Вона випросталася. — Вибачте.
Набивши люльку, Еверард чиркнув сірником, затягнувся й відчув у роті перший доторк гострого смаку.
— Ви достатньо сильна, ось побачите, — запевнив він її. — Ви це довели. Я хотів би почути про ваші польові дослідження.
— Пізніше. — Якусь хвилю вона дивилася вбік. Здавалося, немовби щось не давало їй спокою. Відтак Флоріс знову обернулася до нього й заговорила бадьоріше: — Три дні тому спеціальний агент мав зі мною довгу розмову. Дослідницька група дістала собі текст «Історії». Ви чули про це?
— Угу.
Хоч як нашвидку Еверарда ознайомили зі справою, про це йому сказали. Цілковита випадковість… Чи ні? (Причинно-наслідкові зв’язки можуть повертатися назад щонайхимернішими способами.) Соціологи, що вивчали Рим на початку другого століття нашої ери, раптом захотіли дізнатися, що вищі верстви суспільства думають про імператора Доміціана, який помер кілька десятиліть тому. Вони запам’ятали його як Сталіна своєї доби чи все ж вважали, що імператор зробив і щось корисне? Пізніші Тацітові праці красномовно описували його в негативному світлі. Дослідники вирішили, що легше позичити томи «Історії» з чиєїсь приватної книгозбірні й потайки скопіювати їх, ніж посилати запит за потрібною інформацією до майбутнього.
— Науковці помітили відмінності від стандартної версії, яку вони пам’ятали, — якщо тільки то була стандартна версія, — і порівняльний аналіз показав, що відмінності ці доволі суттєві.
— Так, і це не можуть бути помилки переписувачів, редагування автора чи будь-що інше, — наголосила Флоріс. — Розслідування підтвердило, що це не підробка, а автентична копія Тафтового рукопису. Версії відрізняються формулюваннями, чого й слід очікувати, коли вони ведуть до двох різних кінців, а ось сама хроніка, описувані події, розходяться лише в п’ятій книзі, саме в тому місці, де обривається та копія «Історії», що збереглася. Гадаєте, збіг?
— Не знаю, — відказав Еверард. — І краще ми цього питання не будемо поки що торкатися. Трохи моторошно, еге ж? — Він змусив себе відхилитися на спинку крісла, закинув ногу на ногу, допив каву й повільно видихнув цівку диму. — Чи не могли б ви коротко ознайомити мене з історією — з двома історіями? Не бійтеся повторити щось, що вам здається елементарним. Зізнаюся, я пам’ятаю лише те, що нідерландці й частина ґаллів повстали проти римського панування й добре пошматували імперію, поки їх не приборкали. Після того вони, а точніше їхні нащадки, стали мирними римськими підданими і зрештою отримали громадянство.
Відповідь була вичерпною:
— Таціт описує все доволі детально, і я — ми — переконалися, що загалом він передає історію цілком правдиво. Усе почалося з батавів, племені, яке жило на території сучасної Південної Голландії, між Рейном і Ваалом. Вони разом з деякими іншими племенами, що проживали у тому регіоні, офіційно не були приєднані до імперії, але змушені були платити данину. Усі племена постачали Римові солдатів, у так звані допоміжні війська, що служили разом з легіонерами й виходили на добру пенсію, незалежно від того, чи залишалися вони там, де закінчували службу, чи верталися на батьківщину. Але за часів Нерона Рим став вимагати дедалі більше. Наприклад, фризи щороку мали постачати певну кількість шкур для виробництва щитів. Але, замість шкур дрібної домашньої худоби, намісник тепер вимагав значно цупкіші й більші шкури диких турів чи зубрів, яких ставало дедалі менше, або ж їхній еквівалент у золоті. Це був грабіж.
Еверард посміхнувся лівою частиною обличчя.
— Оподаткування. Що ж, знайомо. Розповідайте далі.
Голос жінки набрав сили. Вона втупилася поглядом у простір перед себе, стиснуті кулаки лежали на колінах.