— Геката, — пробурмотів Еверард.
— Однак вона зберігає за собою давню владу над усяким життям і народженням, — докінчив Ульструп. — Жінки, що помирають під час пологів, вирушають просто до неї, як загиблі у битві воїни — до еддичного Одіна.
— Жінкам це має подобатися, — докинула Флоріс.
— Авжеж, авжеж, — погодився Ульструп. — Не те щоб у них виникла окрема віра — таємні культи й секти такого ґатунку невідомі германцям, — але Нерда викликає в них особливу шану.
Еверард заходив туди-сюди по видолинку, ударяючи кулаком у долоню.
— Звісно, — мовив він. — Це було важливою складовою успіху християнства — що на півдні, що на півночі. Воно давало жінкам більше, ніж будь-який язичницький культ, навіть культ Великої Матері. Чоловіків своїх їм годі було навернути, але вони точно могли вплинути на дітей.
— А ще в людей бувають видіння. — Ульструп глянув на Флоріс. — У вас на думці той самий імовірний розвиток подій, що і в мене?
— Так, — відповіла вона не зовсім упевнено. — Це могло статися. Таціт-другий… Після поразки Цивіліса Веледа повернеться до непідкорених германських племен зі своїм посланням, і нова релігія пошириться серед варварів… Вона могла б рости й розвиватися після смерті віщунки, не маючи жодної серйозної конкуренції. Вона не стала б монотеїстичною релігією або чимось на кшталт цього. Але Нерда перетворилася б на верховну постать, довкола якої згуртувалися б усі решта. Духовно ця богиня могла дати германцям так само — або майже так само — багато, як Ісус. Мало хто тоді приєднався б до християнської церкви.
— Тим паче якщо для цього бракуватиме політичних причин, — додав Еверард. — Я спостерігав за процесом християнізації серед вікінгів Скандинавії. Хрещення стало для них пропуском до цивілізації з усіма її економічними й культурними перевагами. Але занепала Західна Римська імперія і близько не виглядатиме так привабливо, Візантія ж буде надто далеко.
— Ваша правда, — мовив Ульструп. — Можна цілком припустити, що віра в Нерту закладе підвалини й стане осердям германської цивілізації — не збіговиська варварів, а саме цивілізації, хоч і бурхливої, — яка матиме достатньо внутрішнього багатства, щоб опиратися християнству, подібно до Персії з її зороастризмом. Вони й тепер уже не дикуни з лісу, правда ж? Вони знають про інші краї, взаємодіють з ними. Коли лангобарди втрутилися в династичні чвари херусків, вони повернули короля, скинутого через те, що його підтримували й посадовили на престол римляни. І не можна сказати, що лангобардів використали: насправді це був макіавеллівський хід. Щороку зростає торгівля з півднем. Римські або ґалло-римські кораблі деколи допливають аж до Скандинавії. Археологи нашого часу називатимуть цю епоху Римською залізною добою, після якої настане Германська. Справді-бо, вони, ці варвари, вчаться. Вони поглинають усе те, що їм здається корисним. І з цього не випливає, що їх самих обов’язково поглинуть. — І закінчив упалим голосом: — Але якщо не поглинуть, майбутнє зміниться. Нашого двадцятого століття ніколи не існуватиме.
— Саме цьому ми й намагаємося запобігти, — різко відказав Еверард.
Запала мовчанка. Вітер гойдав листям, що тихо шелестіло, сонячні блискітки вигравали на неспокійній річковій воді. Панувала така утихомиреність, що все довкола здавалося несправжнім.
— Але перш ніж ми зможемо виправити це відхилення, нам потрібно з’ясувати, як воно почалося, — промовив Еверард. — Вам вдалося дізнатися, звідки походить Веледа?
— Боюся, що ні, — визнав Ульструп. — Погане сполучення, величезні дикі простори… Ета не хоче говорити про своє минуле, її помічник Гайдгін теж. Можливо, за двадцять один рік він почуватиметься спокійніше, коли в розмові з вами згадає цих таємничих альварингів. Але навіть тоді, думаю, було б небезпечно розпитувати його про подробиці. Тепер з них обох не витягнути й слова. А втім, я чув, що вперше Ета з’явилася серед ругіїв на балтійському узбережжі років п’ять або шість тому — непевні згадки не дають змоги визначити точніше. Кажуть, вона прибула на кораблі, як і належить пророчиці морської богині. На мою думку, це, а також її акцент вказують на скандинавське походження. Мені прикро, що я більше нічим не можу вам допомогти.