Еверард дуже-дуже обережно кивнув.
— А тоді, певна річ, і почалося розслідування, згадки про яке містилися в архівах ГВО.
«Несталість часу спричиняє безліч парадоксів», — у тисячний раз подумав він.
Якщо зникала людина, ти не був зобов’язаний шукати її лише тому, що десь в архівах сказано, що ти це зробив. Але тільки так у тебе є шанс її знайти. Можна повернутися в минуле й змінити перебіг подій так, щоб зрештою таки знайти зниклого, і в такому разі архів «завжди» міститиме твій звіт про успішний результат пошуків, і лише ти один пам’ятатимеш «попередню» правду.
Усе це могло призвести до страшенної плутанини, тож не дивно, що Патруль непокоївся навіть через найменші зміни, які не впливали на загальну картину.
— Наше відділення повідомило давньоіранський округ, і там вирядили групу дослідити місце пригоди, — замість Синтії розповідав далі Еверард. — Вони знали тільки приблизне місце, де Кіт збирався з’явитися, адже так? Я маю на увазі, що він не повідомив точних координат, бо не знав, де зможе сховати скутер. — Синтія кивнула. — Я ніяк не збагну одного: чому вони не знайшли його транспорту пізніше? Хай що сталося з Кітом, скутер мав би бути десь поблизу, у якійсь печері абощо. У патрульних є детектори. Рятувальна група мала б принаймні відшукати скутер, а потім посуватися назад у часі, щоб визначити, де Кіт.
Синтія так сильно затягнулася цигаркою, що аж позападали щоки.
— Патрульні намагалися, — відповіла вона. — Але, як мені сказали, це дика, гірська місцевість, і там дуже важко вести пошуки. Вони не знайшли нічого, жодного сліду. Може б, і знайшли, якби добре шукали, дуже добре — прочісували милю за милею, годину за годиною. Але вони не наважилися. Бачиш-но, саме цей округ — критично важливий. Містер Ґордон показував мені його аналіз. Я не надто розібралася в усіх тих позначеннях, але він сказав, що вкрай небезпечно втручатися в це століття.
Еверард накрив своєю великою долонею чашу люльки. Її тепло якимось чином заспокоювало. Він завжди нервував, коли йшлося про критично важливі епохи.
— Зрозуміло, — сказав він. — Вони не змогли провести такий ретельний пошук, як хотіли, тому що боялися потурбувати тамтешніх жителів, щоб ті, коли настане кризовий момент, не повелися інакше, ніж потрібно. Угу. А як щодо того, щоб перевдягнутися в місцеве вбрання й походити порозпитувати людей?
— Кілька фахівців намагалися. Вони провели в Давній Персії багато тижнів, за тамтешнім часом. Але не почули від місцевих бодай натяку. Ті племена такі дикі й недовірливі… може, вони боялися, що наші агенти — це шпигуни мідійського царя. Як я розумію, вони не задоволені його владою… Ні. Патрульні не змогли знайти жодного сліду. Та й у будь-якому разі нема підстав вважати, що порушився загальний хід історії. Вони вважають, що Кіт загинув, а його скутер якимось дивним чином зник. І хіба їх хвилює… — Зненацька Синтія схопилася з канапи й закричала: — Хіба їх турбує ще один труп у канаві?
Еверард теж підвівся, вона впала йому в обійми, і він дозволив їй виплакатися. Правда, патрульний не думав, що йому самому буде аж так кепсько. Він уже майже не згадував її — разів десять на день, не більше, — аж тут вона приходить, і тепер доведеться заново вчитися забувати.
— Хіба вони у цьому окрузі не можуть перенестися назад? — благала вона. — Хіба не може хтось стрибнути на тиждень назад і попередити його, сказати йому: не їдь? Хіба я так багато прошу? Що ж це за чудовиська придумали правила, які це забороняють?
— Їх придумали звичайні люди, — відказав Еверард. — Щойно ми почнемо гасати назад, щоб підправити власне минуле, то скоро так заплутаємося, що перестанемо всі існувати.
— Але ж за мільйон років, а то й більше… мали б бути винятки!
Еверард не відповів. Він знав, що винятки були. А ще він знав, що для Кіта Денісона винятку не буде. Патрульні — не святі, але вони не наважувалися нехтувати свої ж правила заради власних вигод. Вони сприймали втрати так, як і будь-яке військове формування, підносили келихи за загиблих і не переміщалися назад, щоб поглянути на них, коли ті ще були живі.
За якийсь час Синтія відсторонилася від нього, повернулася до свого віскі й одним духом допила його. Коли вона закинула голівку довкола її обличчя заметлялися золотаві кучері.