Я нажахана.
— Чим озброєний?
Він смикає себе за бороду.
— Я міркував над цим. З тих ваших возів користі буде мало або й зовсім жодної там, де для них немає ні доріг, ні палива. До того ж проти мого відважного Флоріо — чи цієї захопленої колісниці — вони просто незграбні чортопхайки. А ось ваша вогнепальна зброя мала б випереджати наші мушкети й гармати такою мірою, якою вони випереджають списи й луки індіанців. Так, ручна вогнепальна зброя — це було б найкраще.
— Але… але в мене нема жодної зброї. І я не можу її дістати.
— Ви знаєте, який вона має вигляд і де її зберігають. На військових складах, наприклад. Наступними днями мені доведеться розпитати вас ще багато про що. А потім… що ж, у мене є засіб пробратися непоміченим повз усі замки й засуви й забрати із собою все, що мені потрібно.
Це правда. Його задум може вдатися. У нього буду я, спершу як джерело інформації, потім як провідниця. Цього годі уникнути, хіба героїчно змусити його мене вбити. Але тоді він знайде собі іншого помічника, а дядько Стів залишиться назавжди у тому місці — у тому часі, — де іспанець його покинув.
— Як… як ви збираєтеся… застосувати цю зброю?
Луїс урочисто промовляє:
— Врешті-решт я очолю армії імператора й поведу їх до перемоги. Відкину турків. Викорчую на півночі лютеранський заколот, про який доходять чутки. Упокорю французів і англійців. Здійсню останній Хрестовий похід. — Він зводить дух. — Але спершу мені треба довершити завоювання Нового світу і здобути владу. Я не жадаю слави більше за інших. Але Господь обрав мене для цього.
Мій розум силкується осягнути те божевілля, яке настане, якщо бодай щось із задуманого здійсниться.
— Але тоді нічого цього, що довкола нас, не існуватиме! Я ніколи не народжуся!
Іспанець хреститься.
— На все воля Божа. Але якщо ви вірно служитимете мені, я заберу вас із собою і подбаю про ваш добробут.
Ага. Я вже зрозуміла, який добробут у жінки в Іспанії шістнадцятого століття. Це якщо я взагалі народжуся. Адже моїх батьків не існуватиме, чи не так? Не маю навіть гадки. Я переконана лише в одному: Луїс грається із силами, масштабів яких не уявляє ні він, ні я, ні будь-хто, окрім хіба що тої Варти часу. Він наче та дитина, що бавиться на сніговому схилі, з якого щомиті може зійти лавина…
Варта часу! Той чоловік на прізвище Еверард, з яким я бачилася торік. Чому він розпитував про дядька Стіва? Та тому, що Стівен Тамберлі насправді не працював на жодну наукову установу. Він працював на Варту часу.
Серед їхніх обов’язків мусить бути запобігання таким катастрофам. Еверард дав мені свою візитівку. На ній телефонний номер. Куди ж я поклала цей клаптик картону? Сьогодні доля всього світу залежить від нього.
— Спершу мені треба дізнатися, що сталося в Перу після того, як я… покинув його, — каже Луїс. — А тоді я поміркую, як усе покращити. Розкажіть мені.
Я здригаюся. Намагаюся струсити із себе відчуття якогось кошмару. Придумати, що робити.
— Я не можу. Звідки мені знати? Це відбувалося понад чотириста років тому.
Привид із цього далекого минулого — із плоті й крові, м’язистий, пітнявий — сидить навпроти мене, між нами — брудні тарілки, чашки з-під кави й пивні бляшанки.
Ураз шибає думка.
Говори тихо й стримано. Очей не підводь.
— Звісно, ми маємо книжки з історії. І бібліотеки, куди кожен може зайти. Я піду й дізнаюся.
Він коротко сміється.
— А ви сміливі, сеньйорито. Одначе вам не можна покидати це помешкання. Я спущу вас із очей, доки не буду певен, що контролюю ситуацію. Коли ж я лишатиму вас, щоб оглянути околиці, поспати абощо, то повертатимусь тої самої хвилини, що й відбув. Не ставайте посередині приміщення.
Машина часу з’являється в тому самому місці, де я стою. Бум! Ні, мабуть, вона посунеться вбік на кілька дюймів. Мене ж відкине до стіни. Можна ні за що ні про що переламати кістки.
— Ну, я м-можу поговорити з кимось, хто знається на історії. У нас є… пристрої… завдяки яким можна відправляти мову дротами, далеко-далеко. Один такий стоїть у великій кімнаті.
— А як я знатиму, з ким ви розмовляєте і про що, коли ви говоритимете своєю англійською мовою? Кажу вам: у жодному разі навіть не думайте торкнутися до цього пристрою.