— Марло вигадали легенду, і він вступив до ордену. Кільканадцять років наш агент пробивався нагору, аж доки близько не заприязнився з високопоставленим лицарем і дістав доступ до його таємниць. Аж ось, перед самісіньким ударом, якого король мав завдати по тамплієрах, цей лицар арештовує нашого працівника й ув’язнює без можливості спілкуватися із зовнішнім світом. Марло надто багато йому вибовкав.
— Як? — здивувалася Ванда. — Хіба в нього не було — нема — психоблоку?
— Звісно, є. Марло не може розповісти нікому невтаємниченому, що він з майбутнього. Але оперативникам доводиться давати велику свободу дії, щоб, коли постане потреба, вони мали змогу самостійно ухвалювати рішення і… — Еверард стенув плечима. — Марло — науковий працівник, а не коп. Мабуть, м’якосердий.
— І все ж він має бути доволі міцний і кмітливий, якщо вижив у тому мерзенному періоді, хіба ні? — мовила Ванда.
— Угу. Мені страшенно кортить розпитати його й дізнатися, які ж таємниці він виказав і як. — Еверард замовк і по якійсь хвилі додав: — По правді сказати, щоб просунутися в ієрархії тамплієрів за не дуже довгий період, він мусив продемонструвати якусь дещицю окультних здібностей — час від часу передбачати події абощо. У Середньовіччі такі демонстрації не були дивовижею, вельможі дивилися на них крізь пальці, якщо вважали непідробленими й корисними. Марло мав дозвіл на передбачення, але, мабуть, переборщив. У будь-якому разі, йому вдалося переконати цього лицаря, такого собі Фулька де Бюші, що зіткнення з королем та Інквізицією неминуче. Психоблок не мав би дозволити йому розповісти подробиці. Припускаю, Фульк збагнув, що треба надто багато часу, щоб донести це попередження до вух Великого магістра й переконати його, якщо це взагалі можливо. Натомість він затримав Марло, щоб передати владі як чаклуна, якщо його лихе пророцтво справдиться. Фульк, мабуть, сподівався, що це зіграє тамплієрам на користь, покаже, що насправді вони добрі християни тощо.
— Гм, — насупилася Ванда. — А як Патруль дізнався про все це?
— Дуже просто: Марло мав крихітний радіофон у натільному хрестику, якого ніколи не знімав і якого ніхто й не подумав забрати. Щойно науковця замкнули, він зв’язався з тамтешнім відділенням і повідомив їм про свою халепу.
— Пробач. Дурне запитання.
— Анітрохи не дурне. — Еверард підійшов до неї і поклав руку їй на плече. Ванда всміхнулася до нього. — Просто ти ще не призвичаїлася до вигадливих вивертів Патруля, хоч і мала вже з ними справу.
Її усмішка розтанула.
— Сподіваюся, у цьому твоєму завданні буде більше… вигадливих вивертів, ніж небезпеки, — повільно промовила вона.
— Та годі тобі! Не хвилюйся — не витрачай намарне нервові клітини. Мені просто треба витягнути Марло із замкненої кімнати — та й по всьому.
— Тоді чому вони хочуть, щоб це зробив саме ти? — виклично запитала Ванда. — Будь-який патрульний може застрибнути туди на хроноциклі, забрати ув’язненого й стрибнути назад.
— Гм-гм, ситуація дещо делікатна.
— І в чому ж її делікатність?
Еверард знову взяв пиво і став ходити по кімнаті, пояснюючи:
— Йдеться про критично важливий момент у критично важливому часовому відтинку. Філіпп не просто знищує тамплієрів, він підточує феодальних правителів і перебирає на себе дедалі більше влади. Церкву він теж намагається підпорядкувати собі. Я вже згадував, що Папу Климента він тримав у кулаку. Авіньйонський полон пап почався саме за Філіппового правління. Зрештою Святий Престол повернеться до Риму, але вже ніколи не буде таким, як раніше. Іншими словами, саме тоді зародилася держава з необмеженою владою правителя. Людовік XIV, Наполеон, Сталін, Служба внутрішніх доходів США — усі вони родом звідти. — Поміркувавши, Еверард додав: — Я не стверджую, що відмовитися від усього цього — загалом погана ідея, але це частина нашої історії, тої, яку Патруль зобов’язаний оберігати.
— Розумію, — тихо відповіла Ванда. — Тут потрібен майстер найвищого класу. Королівські поплічники роздмухали довкола тамплієрів величезну істерію. Будь-який випадок, що матиме вигляд чаклунства чи — коли вже на те пішло — божественного втручання, може спричинити вибух всієї ситуації. З непередбачуваними наслідками для пізніших подій. І ми не можемо дозволити собі припуститися грубої помилки.
— Саме так. Ти в мене розумниця. А тому повинна розуміти, що ми мусимо врятувати Марло, адже він один із нас. Крім того, якщо його стануть допитувати під тортурами… він не зможе розповісти про подорожі в часі, але інквізиція витягне з нього інформацію, яка приведе до інших наших агентів. Вони, звісно, вислизнуть, проте це покладе край нашій присутності у Франції доби Філіппа IV. А це, повторюю, округ, якого не можна спускати з ока.