Марло кивнув.
— Так, бодай якась утіха, так? Прощавай, Фульку де Бюші, лицарю Храму.
Він схилився над мертвим, заплющив йому очі, підняв щелепу й поцілував у губи.
Еверард допоміг йому підвестися: підлога була слизькою.
— Я розкажу все добровільно й нічого не стану приховувати, — промовив Марло безбарвним голосом. — І не проситиму поблажливості.
— Ви справді вчинили нерозсудливо, — відповів Еверард. — Це призвело до того, що флот тамплієрів утік. Але ця подія «завжди» була в історії. Тепер лише виявилося, що її причиною стали ви. Більше не заподіяно жодної шкоди.
«Окрім цієї смерті. Але усі ми смертні».
— Не думаю, що Патруль вас покарає надто суворо. Звісно, вам заборонять польові дослідження. Але ви зможете бути корисним в опрацюванні зібраних матеріалів і таким чином поновите репутацію.
Як згорда це прозвучало.
«Що ж, любов анітрохи не може виправдати жодної провини. Але хіба вона може бути сама по собі гріхом?»
Сходами спускалися патрульні зі здобиччю.
— Ходімо звідси, — мовив Еверард і повів своїх людей з будинку.