— Що ж, коли наша демонстрація зброї не спрацювала…
— Авжеж, не спрацювала! Я ладен заприсягтися, що вони рухаються на південь удвічі швидше, ніж досі. Але ж чому?
— Щоб відповісти тобі, Менсе, мені треба куди краще знати їх як особистостей. Але загалом ідеться, мабуть, про те, що ми кинули виклик їхній сміливості. У такому войовничому суспільстві, як їхнє, відчайдушність і відвага — єдині справжні чесноти… то ж чи могли вони зробити щось інше, окрім як рухатися далі на південь? Якби вони відступили перед погрозою, то не змогли б із цим далі жити.
— Але ж монголи не ідіоти! Вони здійснили всі свої завоювання не завдяки грубій силі, а значно кращому розумінню воєнних принципів. Токтай мав би відступити, доповісти імператорові й спорядити більшу експедицію.
— Це можуть зробити його люди, які зосталися з кораблями, — зауважив Сандовал. — Тепер, коли я про це подумав, то розумію, як сильно ми недооцінили Токтая. Він, мабуть, визначив якийсь певний термін, імовірно до початку наступного року. Якщо доти він не повернеться, кораблі мають вирушити додому. А коли натрапить по дорозі на щось цікаве, як-от на нас, то може вирядити індіанця з листом до базового табору.
Еверард кивнув. Патрульному спало на думку, що під час цього завдання його постійно квапили, не даючи часу спланувати все як слід. Звідси й невдача. Але якою була частка провини в цьому Джона Сандовала з його підсвідомою нехіттю? По якійсь хвилі Еверард промовив:
— Можливо, вони навіть щось запідозрили. Монголи завжди добре зналися на психологічній війні.
— Може бути. То який наш наступний крок?
«Налетіти на них згори, жахнути кілька разів з енергогармати сорок першого століття, встановленої на цьому хроноциклі, та й усе… Боже! Мене зашлють на планету вигнання, перш ніж я утну щось таке. Є межі, які не можна перетинати».
— Влаштуємо виставу, яка справить більше враження, — запропонував Еверард.
— А що, як і вона нічого не дасть?
— Не каркай! Спробуємо, а тобі побачимо.
— Я оце подумав… — Вітер заглушував Сандовалеві слова. — А чом би просто не скасувати експедиції? Повернутися на кілька років назад і переконати хана Хубілая, що недоцільно посилати дослідників на схід. Тоді нічого цього не сталося б.
— Тобі ж відомо, що правила Патруля забороняють нам змінювати хід історії.
— А що тоді, по-твоєму, ми тут з тобою робимо?
— Виконуємо особливе доручення найвищого керівництва. Можливо, це потрібно, щоб усунути втручання деінде, в якомусь іншому часі. Звідкіля мені знати? Я лише проміжний щабель еволюції. Данелліанці живуть за мільйон років від нас і володіють такими здібностями, про які я навіть гадки не маю.
— Вождь завжди має рацію, так? — пробурмотів Сандовал.
Еверард зціпив зуби.
— У будь-якому разі, — мовив він, — те, що відбувається при дворі хана Хубілая, наймогутнішої людини на світі, важливіше, ніж будь-які події тут, в Америці. Ти мене вплутав у цю пропащу справу, тож тепер я тут за старшого. Нам наказали змусити цих людей відмовитися від дальших досліджень території. Нас не обходить, що станеться потім. Не дістануться вони додому — що ж, не ми будемо безпосередньою причиною того. Так само як людина не є вбивцею, якщо запросила когось на вечерю, а з ним по дорозі стався смертельний випадок.
— Досить вже базікати й берімося до роботи, — різко урвав його Сандовал.
Еверард плавно скерував скутер уперед.
— Бачиш той пагорок? — показав він по якійсь хвилі. — Токтай буде його минати, але, я думаю, сьогодні він стане на ночівлю за якихось кілька миль від нього, он на тій галявинці біля струмка. Але їм буде чудово видно пагорб. Влаштуймо там для них виставу.
— Якісь феєрверки? Нам доведеться вигадати щось надзвичайне. Китайцям відомий порох. У них навіть є бойові ракети.
— Маленькі. Я знаю. Коли я готувався до цього завдання, то прихопив із собою один багатофункціональний пристрій на випадок, якщо перша спроба виявиться невдалою.
Вершина пагорка була увінчана рідким сосновим гайком. Еверард посадив скутер посеред дерев і заходився вивантажувати якісь коробки з місткого багажника. Сандовал мовчки допомагав. Навчені коні спокійно вийшли із спеціального контейнера, в якому їх перевозили, і стали скубти траву на схилі.
По якомусь часі індіанець порушив мовчанку.
— Працювати невідомо над чим — це не моє. Що ти надумав?
Еверард поплескав по невеличкому, уже наполовину зібраному пристрою.
— Перероблено із системи контролю погоди, якою користуватимуться в майбутньому, в добу Холодних століть. Розподільник потенціалів. Може виробляти такі пекельні блискавки з громом, яких ти ще не бачив.