Після того як він відповів на загадкове оголошення, пройшов кілька дивних тестів і дізнався про міжчасові мандрівки, Номура поцікавився, чи застосовують у Патрулі поліціянтів і рятувальників, і йому відповіли, що так, зазвичай застосовують. Він бачив потребу в клерках і адміністративному персоналі, у прикріплених до певної епохи агентах, в історіографах, антропологах і, звісно ж, у природознавцях, як-от він. За ті кілька тижнів, що вони працювали разом, Феліс переконала його, що митці не менш важливі. Людина живе не самим лише хлібом, і не зброєю, паперовою роботою, наукою чи самою рутиною.
Феліс заховала своє приладдя.
— Гайда! — гукнула вона.
Коли, лишивши позаду свого помічника, дівчина майнула на схід, сонячний промінь упав на її волосся, і воно заблищало, наче розтоплене золото. Номура безмовно потягнувся за нею.
Дно Середземного моря лежало на десять тисяч футів нижче від рівня океану. Майже весь цей перепад потік долав протокою завширшки п’ятдесят миль. Нею вливалося десять тисяч кубічних миль води за рік — сто водоспадів Вікторія або тисяча Ніагар.
Така була статистика. А дійсність — це ревище білої, оповитої шумовинням стихії, що розсувала землю і струшувала горами. Люди могли побачити, почути, понюхати, торкнутися, спробувати на смак це диво, але вони не могли його осягнути.
Далі канал ширшав, вода влягалася, ставала зелено-чорною. Імла рідшала, і показувалися острови, схожі на кораблі, об корму яких розбивалися велетенські хвилі. Життя могло знову пустити коріння на їхніх берегах. Втім, ще до кінця століття більшість цих островів буде розмито, а значна кількість рослин і тварин зникнуть, не переживши зміни клімату. Бо ж ця подія закінчить епоху міоцену, і на Землі почнеться пліоцен.
Вони неслися далі, але шум не слабшав, а навпаки, посилювався. Хоча потік тут був спокійніший, попереду чулося басовите гуркотіння, що наростало, аж доки все небо не гуділо, як велетенський мідний дзвін. Номура впізнав ріг, сточений залишок якого одного дня дістане назву Гібралтар. Недалеко від того місця водоспад у двадцять миль завширшки ринув униз з висоти, що дорівнювала майже половині загального перепаду.
З моторошною легкістю океанічні води спадали з уступу, склисто-зелені на тлі темнуватих скель і темно-брунатної трави суходолу. Угорі водоспад палахкотів під сонячним промінням, а внизу невпинні вітри гойдали ще одну хмару водяного пилу. Далі вода розливалася блакитним плесом, озером, з якого розтікалися річки, що проривали каньйони, сягаючи чимраз далі у випалену землю блискучих солончаків, піщаних смерчів і мерехтливого марева, землю, яку згодом перетворять на морське дно.
Вода гула, кипіла й нуртувала.
Феліс знову зупинила свій часоліт. Номура підлетів до неї. Вони висіли високо над землею, а холодний вітер гудів довкола них.
— Сьогодні, — мовила до нього дівчина, — я спробую передати всю велич водоспаду. Я пролечу, записуючи все, над потоком аж до місця падіння, а потім пірну вниз.
— Тільки не занадто близько, — застеріг він.
— Я знаю, що мені робити, — наїжачилася дівчина.
— Е-е, я… я ж не намагаюся командувати тобою абощо. — «Куди мені? Хто я? Плебей, чоловік…» — Я лише прошу тебе… прошу про послугу… — Номурі самому аж неприємно стало через свою незграбну мову. — Будь ласка, будь обережною, гаразд? Я хочу сказати, ти для мене дуже важлива.
Її усмішка осліпила його. Дівчина нахилилася до нього, скільки давав змоги пасок безпеки, і взяла помічника за руку.
— Дякую тобі, Томе, — мовила вона й по якійсь хвилі серйозно додала: — Завдяки таким чоловікам, як ти, я розумію, що неправильно в добі, з якої я родом.
Вона часто розмовляла з ним привітно, власне кажучи, майже завжди. Коли б вона була грубою солдаткою, він не думав би про неї безсонними ночами, незважаючи на всю її вроду. Номура думав, що він і закохався у Феліс, мабуть, тоді, коли вперше зауважив, як старанно вона намагається ставитися до нього як до рівні. Їй, майже такому самому новачку в Патрулі, як і Номура, це було нелегко — не легше, ніж будь-якому чоловікові з інших епох повірити — повірити в глибині душі, по-справжньому, — що Феліс здатна на все те, що й вони, і що це правильно, коли вона застосовує свої здібності на повну.