Перед входом до тінистого провулку, підтягнувши коліна до підборіддя, сидів жебрак. Біля його босих ніг стояла миска. Він був закутаний у каптан, а обличчя ховалося під каптуром. Еверард помітив на його очах пов’язку. Бідолаха був сліпий: очні хвороби були одним із численних проклять, через які давній світ, зрештою, здавався не таким уже й привабливим… Пуммаїрам проскочив повз жебрака й кинувся до чоловіка у жрецькому вбранні, що виходив із храму.
— Агов! Пане! Ваша велебносте! — загукав він. — Чи не зволите підказати, де оселя Закарбаала Сидонця? Мій хазяїн бажає відвідати його…
Еверард, який знав відповідь, прискорив ходу, щоб наздогнати свого провідника.
Жебрак підвівся й лівою рукою зірвав пов’язку, під якою виявилося худорляве обличчя з густою бородою і парою зрячих очей, які, поза сумнівом, увесь час крізь клапоть тканини спостерігали за тим, що відбувається довкола. У його правицю з просторого рукава ковзнуло щось блискуче.
Пістолет!
Рефлекс відкинув Еверарда вбік. Ліве плече пронизав біль. Звуковий паралізатор, збагнув патрульний, зброя з майбутньої щодо його рідного часу епохи, безшумна, безвідбійна. Якби цей невидимий промінь поцілив йому в голову чи серце, Еверард був би вже мертвий без жодної подряпини на ньому.
Подітися нікуди — тільки вперед.
— А-а-а! — заревів він і, вихопивши меч, і різкими зиґзаґами кинувся в атаку.
Жебрак посміхнувся, відступив, ретельно прицілився.
Бац! Нападник з криком похитнувся, випустив зброю й схопився за бік. Пущений із Пуммаїрамової пращі камінь покотився по бруківці.
Діти з вереском порснули врозтіч. Жрець розважливо повернувся до храму. Незнайомець обернувся й побіг. За якусь хвилю він уже зник у провулку. Еверард кинувся за ним, але надто повільно. Поранення не було серйозне, але якийсь час страшенно боліло. Мало не непритомніючи, захеканий патрульний зупинився перед поворотом і, дивлячись у порожній провулок перед собою, прохрипів англійською:
— Утік… А щоб тобі…
До нього підскочив Пуммаїрам і заходився стурбовано обмацувати Еверардове тіло.
— Ви поранені, мій пане? Ваш слуга може чимось вам допомогти? Ох, лихо-лишенько! Я не мав часу ні добре прицілитися, ні кинути камінь як слід, інакше та собака вже злизувала б з бруківки мізки злодіюги.
— І все ж… ти… зробив усе дуже добре.
Еверард тяжко відсапував. Сила й упевненість поверталися, біль відступав. Він досі живий. Сьогодні йому пощастило.
Втім, робота не могла чекати. Підібравши пістолет, він поклав руку на плече Пуммаїрамові й поглянув йому просто у вічі.
— Що ти бачив, хлопче? Що, на твою думку, щойно сталося?
— Ну, я… я… — меткий, наче ласка, хлопчина миттю зметикував. — Мені видалося, що жебрак — хоча цей чоловік навряд чи був жебраком — загрожував життю мого пана якимось талісманом, чари якого завдали-таки моєму панові болю. Нехай же весь гнів богів паде на голову того, хто прагне погасити світло всесвіту! Та, звісно, його злодійство не спромоглося переважити відваги мого пана, — Пуммаїрамів голос стишився до конфіденційного шепоту, — чиї таємниці надійно замкнуті в грудях його шанобливого слуги.
— Звісно, — гмикнув Еверард. — Адже про такі речі не можна говорити. Коли проста людина стане розводитися про них, на неї нападе параліч, глухота й геморой. Ти зробив усе добре, Пуме.
«І, можливо, врятував мені життя», — подумав патрульний, нахиляючись, щоб розв’язати клунок, який упав на землю.
— Ось, тримай. Хоч це й невелика віддяка, та за цей злиток ти зможеш придбати собі щось до смаку. Але перш ніж чкурнеш гуляти, скажи мені: ти дізнався, де потрібний мені будинок?
Коли з нагальними справами було покінчено, біль і приголомшення від нападу трохи вляглися, а радість від того, що він лишився живий, розвіялася, Еверарда опанували похмурі думки. Попри всі старанно розроблені застережні заходи, його маскування було викрите вже за годину після прибуття. Вороги не лише взяли під нагляд базу Патруля, але й якимось чином їхній агент миттєво збагнув, що на вулицю зайшов не простий мандрівник, і, не вагаючись ні секунди, спробував його вбити.
Вочевидь, завдання було не з простих. І на кону лежало куди більше, ніж цього хотілося Еверардові: спершу існування Тира, а згодом — і доля всього світу.