Павлiк Морозов

Блядь, хтиво вихиляючись сракою, залазить до сфінксового лігва. За нею лізе Павлік Морозов, чіпляючись сфінксовими цицьками за вхід.

Сука.

Оце подружка втнула! Так мені
Січас зробилося завідно…
Колись і я, дівчатком молоденьким,
Курила план, ширялася потроху,
А потім, сидячи на теплих трубах
У підворотні ззаді гастронома,
Я цілувалася з хіпками і співала про Мішел…
К хуям війну, робіть любов, дебіли!

Сука лізе у вонюче лігво, з якого негайно долинають тваринні звуки, чавкання, рипіння і таке інше.

Через галявину сумно мандрує храм Аполлона на курячих ногах, очевидно, у пошуках істини. За ним ідуть загіпнотизовані піонери, Щукін і Альонушка. Альонушка веде на мотузку свого брата Іванушку. Іванушка – біленький, з маленькими ріжками, ратицями і хвостиком. Альонушка та Іванушка з цікавістю прислухаються до тваринних звуків, а потім не вагаючись залазять всередину. Судячи з задоволеного мекання, їх зустрічають гостинно. Храм Аполлона сумно зникає в тайзі разом з учнями філін, який весь цей час вів з дерева свої шпигунські спостереження, м'ягко планірує на галявину.

Філін.

Мовчать боги… Принишкли океани…
Вєзувії таять в собі свій попіл,
Каміння і вогонь священний… Храми
Стоять, зарослі будяком і хмизом.
В хмизі тім скульптури охуєнних розмірів
Лежать, розкидані,
І дивляться незрячими очима
В безодню неба…
Замовкло все, чекаючи коней
Із вершниками, з косами й вісами…
Та шось не йдуть, прокляті!
Або б уже сказали, шо не прийдуть,
Або скажіть, коли, бо вже нема
Ніякого терпіння їх чекати!
Так дальше жить ніззя, скрізь долбойоби!..
Навіщо, мамо мудрая сова,
Мене ти народила?!

Філін за своїм звичаєм хоче битися головою об сосну. Раптом несамовите рипіння дерев і нелюдське гарчання вривається на ідилічну галявину. З'являється Павєл Власов в усій своїй красі. Він одразу ж помічає блядство в своїх володіннях і слоноподобними ногами розчавлює бридке лігво Сфінкса.

Бляді з пострахом розбігаються.

Філін (радісно кричить).

Ага, ага, прийшли!..

І лобом колотиться в сосни, утворюючи лісоповал. Павлік Морозов сміливо вилазить з-під вонючої груди кізяків, скелетів і сухого бадилля, з яких було побудовано цю звірячу берлогу.

Павлік Морозов.

Якого хуя ти, амбал невмитий,
Прийшов сюда мішать моїм заняттям?
Тепер своїм улюбленим прийомом
Зроблю з тебе навіки імпотента!

Павлік пиздить Павла Власова ногою по яйцях. Роздається звук, ніби вдарили в дзвона.

Павлік Морозов.

Шо, не подобається?

Павел Власов.

Ні.

З цими словами він пиздить Павліка по голові. Звук, абсолютно ідентичний першому, результатів ніяких.

Павлік Морозов.

Тоді знайомся із моїм мішком смертельним,
Із Матір'ю могутньою моєю!
Я її вбив, вона ж тебе уб'є!..

Павлік пиздить мішком Павла Власова, який страшно кричить.

Павел Власов.

Мать, мать!..

Він хапа ротом повітря і пада на Павліка Морозова з страшним стуком. Очевидно, при падінні він припиздив Павлушу своїм здоровенним кінг-конгівським тілом. Павлуша не ворушиться, його кишки смачно бризнули на мармизи блядєй, які спостерігають величне видовище, тремтячи від жаху. Маленьке козенятко Іванушка залазить на трупи Титанів і жалібно мекає. Тіки Філін продовжує істерично битися лобом в стовбури на своїй лісосєці.

Філін (істерично повторюючи).