В жахливій тиші страшно падають віковічні дерева.
Діана
Жора, нєвизначеного віку мужик, схожий на чорта, якого виперли з пекла за профнепридатність.
Василь Гнатович, вождь палати хворих, статечний мужик, схожий на Сталіна епохи підписання Ялтинської угоди.
Сірьожа, середнього віку мужик, хитрий і наївний, як вовку казці.
Валєрік, молодий мужик, хворий на голову.
Енгельс Гасанович, ліцо кавказькой національності.
Діна, юна, спокуслива і спортивна медсестра з довгими ногами, спортивними плечима і античною шиєю.
Санітари.
Дія відбувається в лікарні.
Палата відділення щелепно-лицевої хірургії по вулиці Зоологічній. В палаті на кроватях лежать Василь Гнатович, Жора, Сірьожа, Валєрік і Енгельс Гасанович з забинтованими в різних місцях і синіми, як баклажан, їбальниками. Найбільша кількість бинтів пішла на Валєріка. Він має на голові пишну прикрасу, розмірами і вагою схожу на чалму турецького султана. Над кроваттю Валєріка висить картина «Охотнікі на привале» художника Пєрова. Хворі лежать смирно, як дрова, що чекають на холодну зиму, але це оманлива смирність.
В їхніх червоних оченятах світиться бойове завзяття і жадоба життя.
За вікном палати розташований зоопарк, з якого інколи долинають тваринні звуки його волохатих мешканців, так що якщо заплющити очі, можна уявити себе в Африці.
Голос тигра за вікном. Унгх, унгх, аоунгх!
Жора. Десять часов, блядь! Можна і на годинник не дивиться!
Голос тигра. Аум!!!
Сірьожа. Ти бач, проснувся, проклятий, і гризти хоче…
Голоси вовків. Ауууу!.. (А потім знову тигра.) Аум!
Валєрік при останніх словах тигра б'є головою в стіну.
Сірьожа. Я колись у школі працював, учителем труда. Така робота, шо нема шо спиздить. Так харашо, шо у мене жінка беременна була. Вона мєл гризла. То я їй мішками таскав.
Главное, шо інтересно, вона той цвітний не дуже любила гризти, а в основном отой, квадратний.
Голос тигра. Аум…
Василь Гнатович. Ач як розпиздівся!
Жора. Він жерти хоче.
Василь Гнатович. А ми випить хочемо. Жора, харош лежать, як стерво, катай лишень за двері, подивись, чи та пизда сігодня діжурить. (До Сірьожі.) Ати шо лежиш, як Ісусик? Бистро вставай і ріж ковбасу!
Сірьожа і Жора з насолодою виконують накази вождя, який дістає з матрацу пляшку з мутною рідиною і розливає в гранчаки, з яких перед тим позабирав зубні щітки. Валєрік за звичаєм б'є головою в стіну.
Василь Гнатович. Валєрік, тихіше, картина на голову упаде.
Валєрік. Діана, Діана!
Валєрік розкачується на кроваті, притримуючи обома руками чалму і час від часу пиздить головою в стіну.
Жора. Совсем поїхав пацан.
Сірьожа. Чого це він?
Василь Гнатович. То він, мабуть, за англійську царівну переживає, що її машина задавила. (До Енгельса Гасановича.) Гасанович, вставай, ще наспишся.
З цими словами Василь Гнатович здирає з Гасановича аеродромну кепку, яку той натяг на обличчя, щоб відокремитись від християнського світу.
Енгельс Гасанович (злякано). Шито, апят?
Василь Гнатович. Оп'ять, оп'ять, Гасанович. Ми з тобою тут старші і должни молодьожи подавать пример. (З цими словами Василь Гнатович виймає з гранчака Гасановича зубні щітки і наливає туди самогонки, потім ефектно простягає гранчак і виголошує тост). Мир землі, здоров'я в хаті й гарна дівка на кроваті!
Голос тигра. Аум!
Валєрік б'ється головою в стіну Всі випивають.
Василь Гнатович. Валєріку більше не наливати!
Енгельс Гасанович. Хароший малшик, маладой! Тинь хочешь? Тинь силаткий, викусний. Кушай! (Енгельс Гасанович дістає з-під кроваті диню і показує Валєріку.)
Валєрік. Діана! Діана!
Енгельс Гасанович. Зачем тебе етот девушка, гилупий?
Василь Гнатович. Щас всі випиваєм по другій і розказуєм охотничі і рибальські історії!