Худе Гераклове тіло напружилося. Його чоло з глибокими залисинами на скронях було вологе від поту, а темні очі раз по раз кліпали. З рота, облямованого охайною чорною бородою, вихопився стогін. Усе обличчя йому пашіло, навіть невеличкий шрам на лівій кутастій вилиці (що лишився на згадку про бійку в дитинстві), здавалося, потемнів.*
__________
* Це я. Це опис не Гераклового тіла, а мого. Це я кохаюся з Ясінтрою!
¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯
Перехоплений на талії паском із металевих кілець, пеплос перестав спадати, обірвавши нестямне розкошування. Ясінтра вперше скористалася руками, і, м’яко клацнувши, пояс піддався. Її тіло вихопилося з одягу назустріч наготі. Нарешті вільне, воно постало перед Геракловими очима прекрасно м’язистим. У кожному клаптику шкіри жила згадка про рух, кожна риса статури була виповнена наміром. Крекчучи, розгадник важко підвівся. Вона погодилася віддати йому ініціативу, дала себе зіштовхнути й упала на ложе боком. Геракл не хотів дивитися їй в обличчя, і, перевернувшись, кинувся на неї. Він почувався здатним завдати болю: розсунувши їй ноги, він занурився в неї з м’якою грубістю. Йому хотілося думати, що вона застогнала. Він лапнув її обличчя лівою рукою, і Ясінтра невдоволено зойкнула, укушена перснем на його середньому пальці. Рухи обох перетворилися в запитання й відповіді, у накази та їх виконання, у природний ритуал.**
__________
** Це жахливо — бачити себе такого, читати опис власної статевої хіті. Мабуть, кожен читач уявляє себе в таких сценах: чоловік бачить себе в ролі чоловіка, жінка — у ролі жінки. Я збуджений, хоч і намагався уникнути цього: я читаю і пишу, а водночас відчуваю, як мене, позбавляючи волі, огортає дивна насолода…
¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯
Ясінтра, пестячи, провела по його широкій спині гострими, як ножі, нігтями, і Геракл заплющив пильні очі.***
__________
*** Знову застережливі ейдетичні слова: «спина», «ніж», «пильнувати»! Це ПАСТКА! Мені треба… тобто Гераклові треба…
¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯
Він безупинно цілував її у плавні вигини шиї та плеча, лагідно покусував, раз по раз тихо постогнуючи, доки не відчув, як його, позбавляючи волі, огортає дивна насолода.* Він скрикнув востаннє й почув, як його крик, густий і бурхливий, відлунив усередині неї.
__________
* Це ж мої власні слова! Я щойно написав це в одній із попередніх приміток! (Я підкреслив їх у тексті й у примітці, щоб читач міг пересвідчитися сам). Звісна річ, я написав їх до того, як переклав цю фразу. Це, вважайте, злиття, хіба ні? Акт кохання! Бо кохатися — це ніщо інше, як поєднувати уявне з реальним. О, дивовижна текстуальна насолода: пестити текст, розкошувати ним, терти по ньому пером! Мені байдуже, чи це випадковий збіг: не лишилося жодного сумніву я — це він, я — там, із нею…
¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯
Тим часом гетера повільним рухом, що ніяк не в’язався з її начебто екстазом, відвела праву руку, здійняла предмет, який узяла була заздалегідь — розгадник усе бачив, але не міг ухилитися, тої миті не міг — і штрикнула ним Гераклові в спину.**
__________
** Геракл не зміг нічого вдіяти. Я теж не зміг. Він не зупинився. І я не зупинився. Ось так, аж до кінця. Ми обоє вирішили не зупинятися.
¯¯¯¯¯¯¯¯¯¯
Він відчув укол у хребет.
Наступної миті він рвучко сахнувся від неї, звів руку і, наче руків’ям меча, вдарив гетеру в щелепу. Ясінтра перевернулася, але тягар його тіла притискав її до ложа. Тоді Геракл підвівся більше і штовхнув її. Дівчина покотилася, наче оббілувана теляча туша, і впала на підлогу з дивним, загадково м’яким стуком. Натомість довгий і гострий ніж, який вона тримала, вдарився з металічним дзенькотом, недоречним серед стількох глухих звуків. Утомлений та ошелешений, Геракл зліз із ложа, підняв Ясінтру за волосся, поволік до найближчої стіни й ударив об неї головою.
Саме тоді до нього повернулася здатність мислити, і перша його думка була: «Вона не заподіяла мені шкоди. Вона могла встромити цей кинджал у мене, але не встромила». Попри це, гнів не вщух. Він знову смикнув гетеру за кучеряве волосся; голова зі стуком ударилася об саманну стіну.
— Що ще, крім убити мене, ти мала скоїти? — хрипко запитав розгадник.
Коли гетера заговорила, дві червоні струминки-оздоби витекли з її носа і спустилися вниз, оминаючи пухкі губи.