У динаміках чувся Ліцин голос. Гарна штука динаміки… Молодець, дівчинка. Якщо, не бачачи обличчя, з одного тільки перекрученого мікрофонами голосу можна точно визначити, чого людина хоче і що в неї болить…
Раман сів на сходинку й обхопив руками голову.
Біда, якщо його побачать, але зараз він нічого не може з собою вдіяти.
Його вистава починає жити окремо від нього, а це так само болісно, як пологи.
Сцена весілля. Залізні чаші здіймаються, дзвенячи, в єдиному пориві; поворот колеса, весільне ліжко, білий оксамит, попелястоволоса дівчина, що дивиться довгим поглядом на худенького хлопчика — так, певно, могла б дивитися й мати…
Я — поплавець на хвилях твоїх бажань,