– Не подобаються ліфти? – запитав Сівертсен.
Харрі не відповів і дивився, як стіна повзе вниз.
– Ми не проїхали?
Ліфт зупинився так різко, що Харрі зробив крок, аби не впасти. Підлога знову гойднулася. Харрі дивився в стіну.
– Що за чортівня… – прошепотів він.
– Ви увесь мокрий від поту, інспекторе Холе. Гадаю, зараз саме відповідний час, аби дещо вам пояснити.
– Зараз не відповідний час ні для чого. Вимітайся, інакше…
Але Сівертсен став, загородивши собою кнопки, і, судячи з усього, вимітатися не збирався. Харрі підняв його праву руку й тільки тоді побачив, що в лівій у Сівертсена затиснутий шпатель. Із зеленим руків’ям.
– Лежав поряд із сидінням, – майже винувато посміхнувся Сівертсен. – Треба прибиратись у своїй машині. Ви мене чуєте?
Сталь блиснула. Харрі намагався зосередитися, не запанікувати.
– Чую.
– Дуже добре, тому що слухати мене зараз доведеться уважно. Я не винен. Вірніше, я незаконно ввозив в країну зброю і діаманти декілька років підряд, але ніколи нікого не вбивав.
Помітивши, що Харрі поворушив рукою, Сівертсен підняв свою зброю, і Харрі визнав за краще не рухатися.
– Уся контрабанда зброї йде через одну людину, яка називає себе Принцом. В один прекрасний момент я зрозумів, що Принц і Том Волер – одна і та сама особа. Навіть більше: я можу це довести. І якщо я правильно розумію ситуацію, ви збираєтеся підрізати йому крила, але без моїх доказів Том Волер швидше підріже ваші. Вірно?
Харрі дивився на шпатель.
– Холе?
Він кивнув.
Сівертсен розсміявся, дзвінко, майже по-дівчачому, і сказав:
– Правда, милий парадокс, Холе? Ось стоїмо ми з вами тут – контрабандист і нишпорка, пов’язані одним ланцюгом і повністю один від одного залежні, – й однаково думаємо, як би один одного вбити, еге ж?
– Це не парадокс, – сказав Харрі. – Що тобі потрібно?
Сівертсен підняв шпатель і перехопив його так, що руків’я вказувало на Харрі, зі словами:
– Мені треба, щоб ви знайшли, хто підлаштував усе так, аби виходило, ніби я вбив чотирьох людей. Зробите це, і я піднесу вам голову Волера на срібній таці. Ви допоможете мені – я допоможу вам.
Харрі пильно подивився на Сівертсена. Браслети наручників брязнули один об один.
– Добре, – погодився Харрі. – Але зробимо це в правильній послідовності. Спочатку знешкодимо Волера, а потім я зможу спокійно допомогти тобі.
Сівертсен похитав головою:
– Я знаю, як ідуть мої справи. Я думав над цим цілу добу, Холе. Мої докази проти Волера – єдиний аргумент у переговорах, а ви – єдиний, із ким я можу їх вести. Поліція вже святкує перемогу, і ніхто з ваших не погодиться подивитися на справу під іншим кутом, ризикуючи перетворити тріумф на помилку століття. Мене звинуватять, а цей псих, який убивав жінок, залишиться на волі. Мене заманили в пастку. Без вашої допомоги у мене немає шансів.
– Невже не ясно, що Том Волер і його спільники в цей самий час уже йдуть по нашому сліду? І з кожною годиною вони підбираються все ближче. І коли – навіть не якщо, а коли – вони нас відшукають, нам обом гаплик!
– Мені це ясно.
– Так навіщо ризикувати? Припустимо, все сказане про поліцію правда, і їм не захочеться проводити розслідування наново. Хіба не краще провести двадцять років у в’язниці, ніж одразу розлучитися з життям?
– Двадцять років у в’язниці мене більше не влаштовують, Холе.
– Чому це?
– Тому що зовсім нещодавно я дізнався про те, щó радикально змінить моє життя.
– І що ж?
– Інспекторе Холе, я скоро стану батьком. Знайдіть справжнього вбивцю перш, ніж Волер знайде нас. – Сівертсен простягнув йому шпатель. – Ви мені вірите?
– Вірю, – збрехав Харрі й поклав інструмент у кишеню піджака.
Сталевий трос знову заскрипів – ліфт поїхав.
Розділ 35
Ніч на понеділок. Цілковита бридня
– Сподіваюся, нічого не маєш проти Іггі Попа? – запитав Харрі, прикувавши Свена Сівертсена до батареї під вікном у кімнаті чотириста шість. – Тому що деякий час нам доведеться милуватися тільки ним.
– Могло бути і гірше. – Свен подивився на плакат. – Я ходив на концерт Іггі й «Студжес» у Берліні, напевно, ще до народження того, хто жив у цій кімнаті.
Харрі подивився на годинник. Десять хвилин на другу. Волер і його команда вже, напевно, перевірили квартиру на Софієсгате і зараз досліджували довколишні готелі. Невідомо, скільки часу в них із Сівертсеном у запасі. Харрі впав на канапу і потер обличчя долонями.
Чортів Сівертсен!
Адже наскільки простий план! Дістатися відомого місця, подзвонити Б’ярне Мьоллеру і начальникові кримінальної поліції, і нехай по телефону вислухають свідчення Свена Сівертсена проти Волера. Сказати їм, що на його арешт у них є три години, після чого Харрі дзвонить журналістам і підносить їм бомбу. Потім треба просто сидіти тихо й чекати підтвердження, що Волер спійманий. Після цього Харрі подзвонив би Рогеру Єндему з «Афтенпостен», попросив би зв’язатися з начальником кримінальної поліції й узяти коментар із приводу арешту. І тільки тоді, коли все буде обнародувано, Харрі й Сівертсен вилізуть зі своєї нори.