Сівертсен кивнув на плакат з Іггі Попом і вів далі:
– Ніякий афродизіак не діє на жінок сильніше, ніж щира чоловіча закоханість. В основному, я заводив романи із заміжніми – з ними менше проблем, а в скрутні часи вони ставали вірним джерелом доходу, хоч і ненадовго. Роки проносилися, не залишаючи на мені відмітин. Мені минуло тридцять, а я, як і раніше, був безтурботно усмішливий, влюбливий і хороший у ліжку.
Сівертсен притулив голову до стіни й заплющив очі.
– Мабуть, звучить цинічно. Але повірте, щоразу я освідчувався від щирого серця, як освідчувався своїй дружині батько. Я віддавав їм усе. Але наставав час, і розлучався з ними. Так закінчувалося щоразу, і я думав, що так буде завжди, поки два роки тому осіннього дня не зайшов у бар на Вацлавській площі. Там я побачив її. Єву. Еге ж, так її і звуть – парадокси існують, Холе! Що мене відразу вразило, так це те, що вона, хоч і не була красунею, поводилася, немов королева краси. А люди, які вірять в те, що вони прекрасні, прекрасні насправді. Зачаровувати жінок я вмів і попрямував до неї. Ні, вона не послала мене до дідька, але так ввічливо тримала на пристойній дистанції, що я втратив голову. – Сівертсен посміхнувся. – Тому що ніякий афродизіак не діє на чоловіків сильніше, ніж щира жіноча холодність до тебе. Їй було двадцять шість. Вона молодша за мене. У неї відчуття стилю в сто разів краще за моє. Але головне – я не був їй потрібен. Вона могла продовжувати свою роботу – вона досі думає, що я нічого про неї не знаю, – і ублажати німецьких комерсантів.
– Так чому ж не продовжила? – запитав Харрі, випускаючи дим в Іггі.
– Я ж закохався в неї, а моєї закоханості вистачало на нас обох. Мені хотілося, щоб вона була тільки моєю, а для Єви – як і для більшості незакоханих жінок – на перше місце виходила економічна стабільність. Щоб отримати ексклюзивні права, я мусив багато заробляти. Контрабанда «кривавих» алмазів зі Сьєрра-Леоне – справа не занадто ризикована, але вона не перетворювала мене на надзвичайного багача. Контрабанда наркотиків пов’язана із занадто високим ризиком. Тому я вибрав зброю і Принца. Двічі ми зустрілися в Празі, щоб обговорити умови співпраці. Вдруге у відкритому кафе на площі. Єву я попросив зіграти роль фотографуючої туристки, і абсолютно випадково на більшості фотографій виявився столик, за яким сидимо ми з Принцом. Копії таких фотографій я зазвичай прикладав до листів-попереджень, які відправляв недбайливим компаньйонам. Метод дієвий. Але Принц був сама пунктуальність, із ним у мене ніколи не було клопоту. Тільки через тривалий час я дізнався, що він працює в поліції.
Харрі зачинив вікно і сів на канапу.
– Цієї весни мені зателефонували, – вів далі Сівертсен. – Говорив норвежець. Східнонорвезький діалект. Не знаю, як у нього опинився мій номер. Здавалося, він знає про мене все, і мене ледве не охопила паніка. Та ні, охопила. Він знав, ким була моя мати, за що мене судили, про червоні діаманти-зірочки, які я возив уже декілька років. Що ще гірше: він знав, що я зайнявся зброєю. Йому хотілося придбати і те й інше. Діамант і «ческу» з глушником. Він запропонував нечувану ціну. Щодо зброї я відмовився, сказав, що її треба купувати по інших каналах. Але він наполягав, що купити йому треба саме у мене без посередників. Він збільшив суму. Єва, як я вже сказав, жінка з потребами, втратити її я не міг. Тому ми з ним домовилися.
– Про що саме ви домовилися?
– Умови доставки у нього були дуже специфічні. Товар треба було доставити у Фрогнер-парк, до фонтана під Монолітом. Перша доставка сталася трохи більше п’яти тижнів тому. Прийти треба було до п’ятої вечора, коли найбільше туристів і людей, які приходять у парк відпочити після роботи. Таким чином, і мені, і йому було б легко з’явитися там і піти непоміченими. У будь-якому разі, шанси, що мене хто-небудь упізнає, були мінімальні. Багато років тому в празькому барі, куди я зазвичай заходжу, я зіткнувся з типом із Норвегії – ми з ним часто билися в школі. Він мене не впізнав. Окрім нього і його дами, з якою він приїхав до Праги у весільну подорож, я більше ні з ким із Осло не бачився, відколи поїхав звідси. Розумієте?