– Твоя правда. Я помилився. – І, вставши, він вийшов.
Харрі продовжувало нудити, він старався дихати глибоко та спокійно. Беата не пробачить, якщо він зблює просто на місці злочину.
Він притулився щокою до холодної плитки і, відхиливши край піджака Барбари, заглянув під нього. Між колінами та дугою тулуба лежав білий пластиковий стаканчик, але увагу привернув не він, а її рука.
– Чорт забирай, – прошепотів Харрі. – Чорт…
О шостій двадцять на поверсі адвокатської контори з’явилася Беата. Біля жіночого туалету вона знайшла Харрі. Той сидів на килимі, притулившись до стіни, і пив із білого пластикового стаканчика.
Зупинившись перед ним, Беата поставила на підлогу залізні валізи і провела тильною стороною долоні по розчервонілому пітному лобу.
– Вибачте, – сказала вона. – Засмагала на пляжі. Спочатку заскочила додому переодягнутися, потім на Кйольберггате за обладнанням. А тут іще якийсь ідіот заблокував ліфт – довелося по сходах тягнути.
– Гм… І правильно зробив: треба підійти до цієї справи з усією обережністю. Журналісти вже що-небудь пронюхали?
– Там на сонечку гріється зграйка. Невелика. Всі ж у відпустках.
– Боюся, відпустка закінчилася.
Беата скривилася:
– Що ти хочеш цим сказати?
– Ходімо. – Харрі провів її в туалет і сів навпочіпки. – Заглянь під тіло і побачиш. Безіменний палець відрізаний.
Вона ойкнула.
– Крові не так багато, – вів далі Харрі. – Значить, відрізали після смерті. А ще ось. – Він прибрав волосся з лівого вуха Барбари.
Беата наморщила носик:
– Сережка?
– У вигляді серця. У правому вусі зовсім інша, срібна. Другу срібну сережку я знайшов на підлозі в одній із кабінок. Значить, цю втягав убивця. Забавно, що вона ще й відкривається. Ось так. Незвичайний вміст, тобі не здається?
Беата кивнула:
– Червона п’ятикутна діамантова зірка.
– І що ми маємо?
Вона подивилася на нього й запитала:
– Тепер це слово можна вимовити вголос?
– Маніяк? – Б’ярне Мьоллер прошепотів це так тихо, що Харрі мимоволі сильніше притиснув трубку до вуха.
– Ми на місці злочину, почерк той самий, – сказав він. – Шеф, саме час висмикувати людей – з відпусток. Нам знадобляться всі, хто в змозі ходити і повзати.
– Можливо, хто-небудь копіює?
– Виключено. Про відрізані пальці та діаманти знаємо тільки ми.
– Як усе недобре, Харрі.
– Хороші серійні вбивці взагалі рідкість.
Мьоллер деякий час мовчав, потім окликнув:
– Харрі?
– Я тут, шеф.
– Мені доведеться попросити тебе в останні тижні твоєї служби допомогти Волеру розібратися з цією справою. Окрім тебе, у відділі ні в кого немає особливого досвіду розкриття серійних убивств. Знаю, ти відмовишся, та однаково прошу тебе. Інакше нам не впоратися, Харрі.
– Добре, шеф.
– Зрозумій: це важливіше за ваші з Томом розбіжності й… Стривай, що ти сказав?
– Я сказав «добре».
– Тобто згоден?
– Так, але мені пора бігти. Ми тут затримаємося, так що завтра зранку зберіть слідчу групу. Том пропонує годині о восьмій.
– Том? – здивувався Мьоллер.
– Том Волер.
– Ні, я знаю, хто це, просто ти ніколи не називав його по імені.
– Мене чекають, шеф.
– Ну, бувай.
Харрі засунув телефон у кишеню і, шпурнувши стаканчик у відро для сміття, зачинився в кабінці тепер уже чоловічого туалету, нахилився до унітаза й більше не стримував нудоту.
Пізніше він стояв перед раковиною і, відкривши воду, дивився на своє віддзеркалення, слухав гудіння голосів у коридорі. Помічник Беати просив людей триматися за загородженнями, Волер розпоряджався з’ясувати, хто перебуває в будівлі, а Магнус Скарре кричав колезі, щоб той купив йому чизбургер без – без! – картоплі фрі.
Коли вода стала холодною, Харрі нагнувся й почав жадібно пити, дозволяючи цівкам текти по щоках, затікати у вухо, за комір, під сорочку, в рукав. Він пив і не слухав внутрішнього ворога. А потім знову забіг у кабінку, щоб виблювати.
Коли він вийшов на вулицю, був ранній вечір, площа Карла Бернера спорожніла. Харрі закурив і відмахнувся від журналіста, що підійшов. Той зупинився. Харрі впізнав його. Здається, Єндем? Із ним він розмовляв після сіднейської справи. Журналістом Єндем був не гіршим за інших, навіть трішки кращим.
Телемагазин іще не зачинився, і Харрі зайшов. Усередині нікого не було, якщо не брати до уваги товстуна в брудній фланелевій сорочці. Він сидів за столом і читав журнал. Вентилятор на столі тіпав його зачіску і розносив по приміщенню запах поту.
Харрі показав посвідчення й запитав, чи не було кого-небудь дивного в магазині або поруч.