Потім хтось немовби натиснув на вимикач, і Харрі вирубався.
Вона налила йому кави. Він пробурмотів: «Danke», продовжуючи перегортати номер «Обсервера», куплений, як завжди, в готелі на розі вулиці разом зі свіжими круасанами, які випікав місцевий кондитер Глинка. Вона ніколи не була за кордоном (хіба що в Словаччині – хіба ж це закордон!), але він запевняв, що тепер Прага ні в чому не поступається іншим європейським мегаполісам. Колись їй хотілося подорожувати. До того як вони зустрілися, в неї закохався один американський підприємець, що приїхав у Чехію у справах. Її зняли йому в подарунок празькі колеги по фармацевтичній промисловості. Американець виявився милим, безневинним товстуном, який обіцяв їй усе на світі, якщо тільки вона поїде з ним у Лос-Анджелес. Ясна річ, вона погодилась. Але варто було розповісти про це Томасу – її зведеному братові та сутенерові, – як той попрямував просто в номер до американця і пригрозив ножем. Наступного дня підприємець виїхав, і вона більше ніколи його не бачила. А через чотири дні, коли вона сиділа і хвилюючись пила вино в барі на Вацлавській площі, з’явився інший чоловік. Із глибини залу він спостерігав, як вона відшиває одного за іншим приставучих чоловіків. «Саме тоді я в тебе й закохався», – завжди говорив він. Не через те, що вона подобалась іншим, а через ту постійність, із якою вона відкидала їхні загравання, через непідробну чистоту й непорочність. Він говорив, що і зараз залишилися люди, які це цінують.
Того разу вона дозволила йому почастувати її вином, подякувала й пішла додому сама.
А наступного дня він подзвонив у двері її крихітної квартирки в Страшніце. Він так і не розкрив секрет, як тоді знайшов її адресу. Але в ту мить життя з сірого кольору перефарбувалося в рожевий – до неї прийшло щастя і відтоді не покидало її.
Він перегортав газету, й аркуші хрускотіли в його руках.
Адже абсолютно ясно: такого в її житті більше не буде. Коли б не той пістолет у його валізі!..
Але вона вже вирішила забути про пістолет і про все інше. Окрім головного: вони щасливі, вона його любить.
Вона сіла поруч, не знявши фартуха: вона знала, що йому подобається, коли вона у фартусі. Все-таки вона розбиралася в тому, як догодити чоловічій душі. Головне мистецтво – не показувати, що ти це знаєш. Подивилася на живіт, і усмішка сама собою з’явилася на її губах.
– Мені треба дещо тобі розповісти.
– Он як? – Газетний аркуш не приховав його посмішки.
– Обіцяй, що не розсердишся. – Усмішка на її губах ставала все ширшою.
– Обіцяти не можу, – відповів він, не підводячи погляду.
Вона застигла, все ще з усмішкою на обличчі.
– Що?…
– Вважаю, ти хочеш мені розповісти, що вночі вставала, щоб обшукати мою валізу.
Тільки зараз вона помітила, як змінився його акцент. Співучість майже пропала. Він відклав газету й подивився на неї.
Колись вона присягалася ніколи йому не брехати: однаково не вийде. Але тепер набралася сміливості й заперечливо похитала головою. Правда, з обличчям вона нічого не могла вдіяти.
Він звів брову.
До її горла підступив клубок.
Пройшла мить, секундна стрілка великого кухонного годинника, який вона купила в «ІКЕА» за його гроші, беззвучно зробила маленький крок.
Він усміхнувся:
– І там знайшла купу листів від моїх коханок, вірно?
Вона здивовано заморгала.
Він подався вперед:
– Я ж жартую, Єво. Щось не так?
Вона кивнула.
– Я вагітна, – прошепотіла вона несподівано швидко, неначе боялася запізнитись. – У мене… у нас… буде дитина.
Він нерухомо сидів і дивився в одну точку, слухаючи про те, як спочатку в неї з’явилася підозра, потім вона пішла до лікаря й ось тепер знала напевно. Коли розповідь закінчилася, він підвівся й вийшов із кухні. А повернувшись, простягнув їй маленьку чорну сумку.
– Я їжджу до мами, – сказав він.
– Що?
– Ти запитувала, що я роблю в Осло. Їжджу до мами.
– У тебе мама… – Насправді вона подумала: «Невже у нього і справді є мама?», але закінчила: – В Осло?
Він усміхнувся і кивнув на сумку:
– Розкрий, люба моя. Це тобі й дитині.
Вона заплющилася. Розплющила очі й заплющилася знову. Й тільки потім знайшла сили заглянути в сумку.
– Яка краса! – Вона відчула, як очі наповнюються слізьми.