– Уявлення не маю, – пирхнув психолог. – Ненавиджу точні науки.
– Я теж, – сказав Харрі. – Я намалював її за допомогою транспортира – нам цього вистачає.
– Нам вистачає? – перепитав здивований Мьоллер.
– Досі я демонстрував тільки збіг чисел, що можна списати на випадковість. А тепер – доказ, що це не випадковість.
Харрі повернув проектор так, що яскравий чотирикутник із зіркою опинився на мапі. Він іще настроював яскравість, а його слухачі вже з хвилюванням затамували подих.
– Три місця злочину розташовано по колу, центр якого збігається з центром Осло, – вів далі він. – Крім того, один від одного вони розташовані через сімдесят два градуси. Як видно на цій схемі, місця злочину розташовані…
– …на кінцях зірки, – прошепотіла Беата.
– Господи! – скрикнув приголомшений Мьоллер. – Хочеш сказати, він дав нам…
– Так, провідну зірку, – закінчив Харрі. – Код, який говорить нам про п’ять убивств, три з яких уже здійснені, а два – ще ні. І за кодом вони стануться тут і тут. – Харрі вказав на будинки, обведені на мапі колами.
– І ми знаємо, коли, – сказав Том Волер.
Харрі кивнув.
– Господи! – знову вигукнув Мьоллер. – П’ять днів між убивствами, це означає…
– У суботу, – підказала Беата.
– Завтра, – додав Еуне.
– Господи! – утретє мовив Мьоллер. Звернення прозвучало дуже щиро.
Розповідь Харрі тривала, іноді уриваючись тривожними голосами інших. Тим часом сонце креслило у блідому небі високу літню параболу над сонними білими вітрилами, які робили нерішучі спроби повернутися додому. Пластиковий пакет із «Рімі», який злетів у повітря, пропливав над клубком в’юнистих вулиць Бйорвіка. На будмайданчику, на місці майбутньої Опери, скорчившись, немов гепард над здобиччю, працював хлопчина. Він уже заробив мозолі й тепер заробляв що-небудь страшніше. Треба поквапитися, поки не приспіли гієни.
– Стривай, – сказав Том Волер. – Звідки вбивці було знати, що Лісбет Барлі живе на п’ятому поверсі, якщо він очікував її на вулиці?
– Не на вулиці, – виправила його Беата, – а на сходах. За словами Барлі, вхідні двері в будинку зачиняються погано. Ми перевірили – все вірно. Він дивився на ліфт: хто спускається з п’ятого. А якщо чув кроки, ховався на сходах у підвал.
– Відмінно, Беато, – похвалив Харрі. – Далі?
– Він вийшов за нею на вулицю і… Ні, занадто великий ризик. Він зупинив її, коли вона виходила з ліфта. Усипив хлороформом.
– Ні, – відрізав Волер. – Так теж ризиковано. У такому разі йому довелося б винести її в припаркований прямо перед будинком автомобіль, і, якби їх хто-небудь побачив, напевно запам’ятав би марку і номер.
– Ніякого хлороформу, – розсудив Мьоллер. – І автомобіль стояв віддалік. Він погрожував їй пістолетом і змусив іти перед собою, а на вулиці тримав зброю в кишені.
– Так або інакше, жертви вибрані випадково, – сказав Харрі. – Ключ у місці злочину. Якби на ліфті замість Лісбет Барлі з п’ятого поверху спустився її чоловік, жертвою став би він.
– Якщо все так, як ви говорите, стає ясно, чому на жертвах немає слідів статевого насильства, – зауважив Еуне. – Якщо вбивця…
– Злочинець.
– …злочинець не вибирає жертв, значить, те, що всі вони молоді жінки, чиста випадковість. У такому разі жертви не виступають сексуальними мішенями. Він отримує задоволення від самого вбивства.
– А жіночий туалет? – запитала Беата. – Того разу вибір не був випадковим. Чи не природніше для чоловіка зайти в чоловічу вбиральню, якщо вже стать жертви його не цікавить? Тоді він не викликав би здивування тих, хто побачив би його на шляху туди або назад.
– Можливо, – погодився Харрі. – Але якщо він готувався так ґрунтовно, як ми вважаємо, то, очевидно, знав, що чоловіків у адвокатській конторі більше, ніж жінок. Розумієш?
Беата часто заморгала.
– Чудовий хід думок, Харрі, – сказав Волер. – У жіночому туалеті просто менший ризик, що йому і жертві хто-небудь перешкодить під час ритуалу.
На годиннику – восьма хвилина по третій. Нарешті в розмову вклинився Мьоллер:
– Добре, хлопці, досить про мертвих. Тепер поговорімо про тих, хто ще живий.
Сонце досягло вершини параболи й тепер котилося вниз, подовжуючи тіні у порожньому дворі школи в Тьоєн, де тишу порушували тільки удари футбольного м’яча об цегляну стінку. Повітря в кабінеті Харрі перетворилося на сироп-асорті з людського поту.