… Так! І сьогодні в неї буде та сама причіска, що вчора, яка їй так до лиця — гладка, з розділом посередині голови і з ясним, відкритим чолом, неначе соняшним прапором. І в русявому обрамуванні тієї причіски її личко, як у Леонардової Монни-Лізи, таке надхненне, сповнене вщерть мудрої жіночої ніжности і ласки… Так, і сьогодні вона одягне вишивану блюзку — мережану казку, таку легковійну, прозірчасту, з багатством пишних узорів, а на плечі накине жакетик, а до жакетика пришпилить букет запашних конвалій— І ти візьмеш її за руку, свіжу, запашну, як цей букет і ви вдвійку підете на пробу хору — Ти стоятимеш вгорі, за пультом диригента, а перед тобою — в першому ряді, між сопранами, третя з лівої руки, лицем в лице, віч-на-віч з тобою — вона, твоя наречена, твоя Монна-Ліза в українській блюзочці, з букетом свіжих конвалій. Ти диригуєш, а вона бере сопранове сольо з „Пісні перемоги”: „Благословен гряди во ім’я Господнє!” А тоді розпромінена й набреніла щастям душа закоханого диригента відгукнеться в одвіт могутнім, бадьорим маестозо: „Осанна! Осанна Богові і нашому коханню! Осанна во вишних!”
— Дорогі друзі, відкрити вам велику таємницю? Сказати вам — хто поет над поетами, мистець над мистцями і композитор над композиторами?.. Душа закоханого!.. Боже мій, коли б так винахідники всього світу перестали переганяти один одного в винахідництві засобів убивства, а зійшлися всі, в одну вчену раду і спільними зусиллями придумали такий чудесний фонограф, що записував би музику закоханого серця!.. І щоб перший такий апарат заінсталювали в моє стривожене серце!.. Друзі мої!.. Які пречудові, неповторні твори влилися б тоді в музичну скарбницю людства! Постали б симфонії, ораторії, гимни, що їм рівних геніяльности наснагою треба було б шукати хіба в космічному оркестрі, в отих „Соняшних клярнетах”, про які співав давній Тичина, або в хоралах Серафимів, що розлягаються довкола Престолу Всевишнього!..
— Мої друзі: ось вам моя сповідь і моя відповідь на ваше питання— Тепер уже знаєте — чому я втікав від нареченої? Щоб мати змогу приходити до неї щовечора на любовні зустрічі. Думайте собі, що хочете і судіть, як хочете. Я відкрив вам всю мою душу і в заміну за те не бажаю нічого, прошу вас тільки, скажіть мені, на милість Божу, котра тепер година?.. Що?! Чверть на сьому? А в вас, пане-товаришу? І в вас таксамо? Ну, тоді прощайте, дорогі друзі, мені пора: в мене в сьомій годині любовна зустріч під четвертим бльоком.
Після того, як наш друг Пантелеймон Смичок вийшов, чи то пак — вилетів з кімнати, ми добру хвилину були під враженням його хвилюючої розповіді і, розгублені, мовчали. Та згодом в кімнаті піднявся гамір і вслід за нашим другом посипались всякі з’їдливі завваги.
— А то мамалиґа! — глумились молодики. — То він сидить ввесь день у бараці і не висуне надвір носа, щоб не зустрітись з нареченою, а за той час його весела вдовичка водиться до ліса „на конвалії” щодень з іншими кавалерами!
— Ідійот!
— Оферма!
— А, може, ні одне, ні друге, — сказав хтось із старших. — Може це тільки — останній романтик?
| НА ЗЕМЛІ ВАШІНҐТОНА |
|---|
„ЗАСЕЙФУВАЛИ”
Фред і Джан, сердечні приятелі, що від непам’ятних часів робили разом в одній шапі, розпочали свій „вікенд”, розуміється, зараз в п’ятницю пополудні, як тільки взяли „пейду”. В такі, звичайно дні, завжди так бувало, що вони брали підземку і їхали просто на долину міста; та тоді, в п’ятницю, якби змовились оба — йти додому пішки.
— Гарна погода, перейдемося трохи по свіжому повітрю, — дораджував Джан.
— Та й зашпаруємо по шустці, — добавив Фред, нібито жартом.
Але Джан потрактував справу серйозно:
— А щоб ти знав: що в кишені, то засейфоване! Правда, в старому краю казали: „Фрайтер — не саржа, шустка — не гроші”, та це тільки так говориться. А шустка сюди, шустка туди та й доляр лопнув.
Джан витягнув в кишені „дайма”, що був призначений на їзду підземкою, хухнув на нього та переложив у другу кишеню.
— О! То вже є чистий зиск.
— Я ще не можу їхати собвеєм через тих п’яниць, — тлумачився Фред. — Біля кого не сядеш, до кого не нахилишся — від кожного їде брагою, аж тебе на воніти збирає! Ти мені скажи, на милий Біг, як це можливе, щоб чоловік так зараня міг бути п’яний? Ледве з роботи вийшов, а вже зачемеричився.