Жак ще раз обвів поглядом кімнату і втупився на Етель.
- Це була ти? - тихо запитав він. Чарівниця кивнула. - Тобі сподобалося?
Етель знову кивнула і ніжно поцілувала його в лоб.
- Вставайте та вдягніться, - сказав Шанкар. - Зараз сюди прийдуть інші. До речі, Етель, твій прадід дуже розгніваний і має намір дати тобі прочухана.
Чарівниця розсміялася, радісно потягнулася, оголивши все, що прикривав поділ блузки, і зістрибнула з дивана.
- А де тут ванна або щось таке?
- Пошукай сама. Тільки хто тобі серед ночі воду дасть?
- Що ж я, сама собі води не начаклую?
Жак теж сповз з дивана, застебнув штани і, хитаючись, побрів до найближчих дверей. Етель наздогнала його і, дбайливо підхопивши під руку, співчутливо запитала:
- Тобі погано?
- Мені добре, - Жак вдячно сперся на її руку і пояснив: - Я занадто давно не займався віртуальним сексом, відвик... Та ще даблдекер... І взагалі, скільки я провисів в мегамережі, поки ти мене знайшла?
- Приблизно добу, - прикинула Етель.
- Ну ось. А це дуже шкідливо для вестибулярного апарату. Нічого, пройде.
Вони знову поцілувалися, і вже через двері донеслося:
- А що це у тебе все-таки за дірка в голові?
- Я ж казав - сокет.
- Для чого?
- Для штекера. Залиш ти цю дірку, краще ванну пошукаємо...
У ванній вони пробовтались стільки, що їх вже втомилися чекати, так само як і слухати звуки поцілунків, стогони, зітхання, іноді пристрасні крики - Етель ніколи не соромилася в проявах почуттів. Нарешті, коли вечеря була повністю готова, метр Істран крикнув, що, якщо вони зараз же не з'являться, то залишаться голодними. Це подіяло.
Парочка увірвалася в їдальню задоволена, весела і абсолютно щаслива.
- Вітаю! - сказав Жак. Він побачив Шеллара, і посмішка тут же сповзла з його обличчя. - Ой... Здрастуйте, ваша високосте... або вже величносте? А що ви тут робите?
- Хороше запитання, - погодився Шеллар. - Що я роблю в своєму палаці?
- Це ваш палац? Я не знав. А як я сюди потрапив?
- Сідай, - сказав Шеллар. - Краще спокійно повечеряємо і заразом у всьому розберемося. Познайомся з моїми друзями. Це метр Істран, придворний маг. Це мій кузен, принц-бастард Елмар. Це його соратники по подвигам - Валента, Шанкар... З Етель ти вже знайомий. А це, панове, дивовижне створіння природи на ім'я Жак. Отже, почнемо розмову або спочатку поїмо?
- Звичайно, почнемо! - хором вигукнули всі, крім Елмара, який встиг вже набити рот.
- З чого?
- Нам цікаво, як він потрапив в місто, - сказав метр Істран. - Я вважаю, більш ранній період нам зараз ні до чого, та й сам юнак навряд чи захоче на ньому зупинятися...
- Це питання теж можна зняти, - сказав Шеллар. - Він вийшов з будівлі мого департаменту. А ось що було далі і як ти вплутався в бійку, вже будь добрий, розкажи.
- Та нічого особливого не було ... Я просто ходив по місту, оглядався. Я ж ще не був у ваших містах. Мені було цікаво... До речі, я у вас зі столу стягнув два золотих, вони самі з шухлядки випали. Потім поверну, коли у мене свої будуть... Дивлюся: на одній з вулиць - натовп. Вічно страждаю через свою цікавість, що мені вартувало повз пройти ?! Протиснувся вперед, дивлюся - п'ять здорових шаф напали на хлопця. Мене як зумисно хто за язика смикнув... Вам вже розповіли, що там сталося?
- В загальних рисах. Про твій геройський виступ ми знаємо. А ось як сталося, що ти впав в транс і почав чаклувати?
- Я? Чаклувати? Ви що, смієтеся? Я ж не вмію!
- Нічого собі - не вмієш! Один - п'ятьох магістрів-містиків, та ще мухобійкою...
Жак зблід і поклав вилку:
- Я що ... насправді їх ... вбив?
- Метре, дайте йому води, - швидко сказав Шеллар. - Наш друг, здається, збирається знову втратити свідомість.
- Жаку, милий, тобі допомогти? - стрепенулася Етель.
- Ні-ні, не треба... Все нормально ... - Жак знову схопив виделку і закрутив її в руках, не поспішаючи, проте, скористатися. - Просто це так дивно ... Я сам не можу зрозуміти ... Один з цих ... магістрів щось зі мною зробив ...
- Це було найпростіше заклинання паралізації.
- Вже не знаю, що це було, але ефект вийшов ... немов у сокет увігнали цвях. Великою кувалдою. Великий такий цвях, - Жак показав на пальцях, який, - до самих мізків дістало. Я думав, помру на місці.
- Стривай, краще ще раз, - зупинив його метр Істран. - Що таке сокет?
- Це дірка в голові! - радісно оголосила Етель. - Я знаю!
- Може, ти знаєш і для чого вона? - спинив її Істран.
- Знаю! Для штекера!
- Жаку, - попросив Шеллар, - поясни, будь ласка, сам.
- Я не можу вам доступно пояснити... Сокет - це імплантат для прямого під'єднання до мегамережі. Через спеціальний штекер від перехідної плати. Так ось, в цьому самому сокеті я відчув дикий біль і раптом вилетів в мегамережу. Не так, як нормально люди виходять, а влетів в абсолютно невідоме місце. Схоже на віртуальну реальність ігрового типу. І там знову наткнувся на цих... магістрів. Вони не придумали нічого кращого, як на мене напасти, і мені довелося відбиватися. Ну, я в мегамережі з восьми років, вмію швидко реагувати, ставити і ламати захист і створювати всякі феньки, на зразок тієї мухобійки ... Але зроду такого не бувало, щоб після бійки в мережі хтось реально загинув. Це ж все несправжнє. Так не може бути…