- Насправді вони взагалі нічим не грішать, просто склад групи викликає мимовільну посмішку навіть у мене. Четверо здорових чоловіків, гном, кентавр і на всіх одна красуня Жюстін, жінка-містик з обітницею цнотливості.
- Гадаєте, ця обітниця досі жива? - хихикнув Жак.
- Звісно, інакше ця пані тут же припинила б кар'єру містика. Вони втрачають майже всю свою магічну силу, якщо ламають обітницю, принесену при посвяті.
- Бідні мужики! - Захопився Жак. - Їм по пам'ятнику треба поставити!
- Не знаю, напевно, - знизав плечима Шеллар. - Може, і не всім, але бідоласі Льямасу точно. Містралійцєві це, напевно, важко дається.
- Не треба про містралійців, - нервово пересмикнуло Жака. - Краще про дівчат. Ми, здається, якраз перемивали кісточки прекрасній лучниці, коли ви мене відволікли своєю сімкою... Отже, вона не дівчина Елмара, а сама по собі? І він не образиться, якщо що?.. До речі, як вона вам?
- Справляє враження дівчини розважливої і самостійної. А ти що, і на неї око поклав? От не думав, що ти такий бабій... Обережніше, це тобі не Етель. Войовниці дуже цінують свою незалежність і свободу, і за надмірну наполегливість кавалер може поплатитися життям. Не вб'є, звичайно, але тобі, на мій погляд, вистачить хорошого ляпаса, щоб потім кілька тижнів не думати про дівчат, а займатися виключно своїм похитнувшимся здоров'ям.
- Ну що ви, - засміявся Жак. - Мене не так просто прибити, як вам здається. Я ж вам розповідав про «синдром берсерка». Мої кістки здатні витримати падіння з двадцятиметрової висоти, перевірено на практиці, а вже ляпас якось переживу. Але я не збирався підкочуватись до грізної войовниці, з мене цілком вистачить вчорашнього. Просто їй ви теж сподобались, вибачте, що повертаюся до цієї теми.
- Послухай, - не витримав Шеллар, - що ти до мене причепився з цими жінками? Посватати мене вирішив, чи що?
- Ну да, - серйозно відповів Жак. - Мені фрейліни в складчину хабар дали, щоб я вас скоріше одружив хоч із ким-небудь, ось я його і відпрацьовую чесно.
Шеллар спочатку не зрозумів жарту і хотів щось сказати щодо нахабних звідників в жіночих капцях, але Жак не зміг утримати серйозну міну і дзвінко розсміявся. Сміявся він так заразливо, що Шеллар мимоволі до нього приєднався.
- Це треба ж! - сказав він відсміявшись. - Ну в тебе і фантазія! Хабар! В складчину!
- Дійсно! - простогнав Жак, витираючи сльози, що виступили. - Так при одному виді цих фрейлін не дуже жадібна людина одружить вас безкоштовно, аби вони не ревли! А насправді я просто подумав, що вам, можливо, самотньо і сумно і ви не проти провести час в більш приємній компанії, ніж я з моїми дурними питаннями... і не дуже приємними розповідями.
- Сумно? З тобою? Так з тобою, мабуть, засумуєш! Фрейлін, звичайно, шкода, але куди їх дівати? Зрозуміло, я рано чи пізно одружуся, що поробиш, але не прямо зараз же! Може, залишити їх, нехай поки бовтаються? Все одно від них зиску ніякого, скарбницю вони не розорять, тай і придворним буде за ким волочитися...
- А вам що, так не хочеться одружуватися?
- Та навіщо мені це треба? Я б і не одружився, якби не все це неподобство... Але тепер, як не прикро, доведеться. Адже нас з Елмаром залишилося всього двоє, а династію треба продовжувати. Коли одружиться Елмар, і чи одружиться взагалі, ніхто не знає, та й змушувати його якось нелогічно, поки я сам неодружений. Раз вже так вийшло, що король я, то обов’язок велить мені одружитися і народити спадкоємців. А вже потім і з Елмара можна буде питати. Ось розберуся з усіма справами і займатимуся пошуками дружини. А щодо згаданої компанії, якщо вже ти такий настирливий... - Шеллар зітхнув і задумався, намагаючись правильно сформулювати свої думки. Думки розповзалися. - Я до жінок досить байдужий і на пристрасні почуття не здатний. Не скажу, звичайно, що я ні з ким і ніколи, проти фізіології не попреш, але це не так вже й багато для мене важить. Так що мені абсолютно все одно, чи подобаюся я прекрасним панянкам чи ні. Так зараз мені якось і не до того. Краще залишимо цю тему. А то як рявкну на тебе королівським риком!
- Ви краще на паладинів рявкайте, - порадив Жак. - А то вони вже на відверто сороміцькі пісні перейшли. Здається, навіть з матючками.
- Це нормально, - заспокоїв його Шеллар. - Вони коли тверезі, такі порядні, що аж гидко. Зате як нап'ються... Нічого, нехай. Може, фрейлін втішать. Горілки у нас більше немає?
- Я піду, - запропонував Жак.
- Сиди, я сам піду. А то тобі знову доведеться лаятися з шеф-кухарем. А з ним треба дружити. До речі, чому ти зі мною на «ви»? Начебто офіційний період наших відносин як глави департаменту та арештованого давно завершився. А титул для тебе особливого значення не має. З Елмаром ти відразу на «ти» перейшов.