- А ти-то чого розгубилася? - хихикнув Жак. - Теж з бодуна не зорієнтувалася?
- Зорієнтуєшся тут... Виходиш спросоння в коридор, а там такий собі здоровенний голий мужик...
- А він що, голим був? - відверто зареготав королівський блазень. - Ну, вважай, тобі пощастило, фіг би ти його ще коли побачила у всій красі. Але що з ним буде, коли він згадає про королівське виховання і про те, що негідно і не личить?.. Ти хоч не розповідай нікому, а то, якщо ця історія до метра дійде, бідному Елмарові крім жорстоких докорів сумління буде ще грандіозна мораль години на півтори - дві... До речі, про годинник. Обчислення часу тут приблизно таке ж, як в твоєму світі, оскільки астрономічно це, власне кажучи, та сама Земля і у неї той же період обертання і той же місяць. Тільки календар тут місячний, тобто - періоди місяця, від молодика до молодика, двадцять вісім днів. У році тринадцять місяців, тобто влітку виходить чотири. Назви потім вивчиш з будь-якого календаря, коли читати навчишся. Зараз двадцять сьомий день Багрового місяця, післязавтра почнеться Сірий, в цілому, зима на носі. Зима тут тепла, можна без шуби обійтися, а літо не спекотне, приємний клімат, мені подобається. Ось в Містралії та Егіні влітку спека, в Лондрі жахливо похмуро і сиро, в Помор'ї холодно, а тут в самий раз. Перший день весни не має числа і не входить ні в один місяць, він просто сам по собі день, і в цей день змінюється рік. Він просто зайвий виходить, тому з ним так і вчинили. Якщо тобі хочеться якось провести паралель між датами, ну там день народження свій визначити чи свято якесь, можна прив'язуватися до рівнодення та сонцестояння. До речі, тут вони всі вважаються святами. Поки все зрозуміло?
Ольга мовчки кивнула, оскільки все дійсно було гранично просто.
- Дуже добре. Приємно мати справу з тямущою людиною. А то, як згадаю ту сільську тітку, яка і у себе вдома-то ні читати, ні рахувати не вміла, досі погано.
- Зате з нею, напевно, ніяких проблем не було, - припустила Ольга. - Щодо того, що з нею робити і куди прилаштувати.
- Це точно. Не минуло й двох місяців, як вона знайшла собі чоловіка, такого ж, як і сама, поїхала в село і абсолютно щаслива. Садить цукрову тарбу, клепає дітей, варить борщі та нітрохи не страждає від того, що читати так і не навчилася. Воно їй треба? Є будинок, чоловік, корова і шмат землі, межа мрій колишньої кріпачки з дев'ятнадцятого століття. Але ти теж не переймайся, для грамотної людини робота завжди знайдеться, так що не пропадеш. А ми поки продовжимо. Коротко про систему мір і ваг. Детально дізнаєшся сама, коли підеш в місто і почнеш щось купувати. Отже, лікоть - приблизно сорок сантиметрів. Палець - два сантиметри. Стоун - вісімсот тридцять грамів. Кварта - сімсот п’ятдесят мілілітрів. Основною валютою є золота монета, так і називається - золотий. Ходить по всьому континенту. Більш дрібні, само собою, сребреники і мідяки. Ціни вивчимо на практиці, я з тобою завтра в місто сходжу, покажу, що де і загалом як робити покупки. Ну і місцеву кулінарію вивчимо, вона того заслуговує. Ти сьогодні снідала?
- Звичайно, - квапливо відповіла Ольга, відволікшись від роздумів про те, що цей симпатичний блазень відрізняється від інших місцевих мешканців, з якими вона встигла познайомитися, а найбільше схожий на її приятеля програміста Ваську Любушкіна. Васька їй теж шалено подобався, але оскільки йому настільки ж шалено подобалася Ольгина подруга Люська... в цілому, так він нічого і не дізнався. Зате можна було запросто ходити до нього в гості і займати на всю ніч комп'ютер, поки сам Васька був зайнятий Люською. І до ранку ганяти четвірку героїв по зловісним замкам, повним гоблінів і всякої шкідливої живності.
- А ти снідав? - тут же стрепенулася Азіль, згадавши, що вона господиня і у неї в будинку гість.
- Ходив би я по гостям голодний, - посміхнувся Жак. - Тим більше Елмара вдома немає, так тут, напевно, і їсти нічого. Я мав на увазі тільки знайомство з місцевою кухнею, нічого більше.
- Яєчня така ж, як і у нас, - доповіла Ольга.
- Це само собою, кури теж. Гаразд, завтра я тебе поведу куди-небудь пообідати і покажу щось екзотичне. А сьогодні мені не хочеться шлятися по місту, так що краще посидимо вдома і займемося... наприклад, читанням. Якщо у тебе є ще якісь питання, питай.
- Є, - вхопилася за тему Ольга і поскаржилася на проблему з підзарядкою акумулятора для плеєра.
- Шкода, звичайно... - погодився Жак. - Хоч щось має бути на пам'ять про домівку. Але хочу попередити заздалегідь, що насолоджуватися цими божественними звуками ти будеш в гордій самоті. Крім тебе, цю музичку навряд чи хтось захоче слухати. Там що у тебе?