- Ось у нього і запитай, - порадив Жак. - Хоча я вважаю, що він заздалегідь наводить довідки щодо своїх придворних панянок, щоб випадково і справді не напоротися на примусовий шлюб. Ти ж знаєш, який він завбачливий.
Пані чомусь невдоволено скривилася і вже без колишнього ентузіазму пробурчала:
- Знаю, знаю, який він, як не глянь. І абсолютно не поділяю твоїх захоплень... - Вона знову кинула нехороший погляд на Ольгу і поцікавилася: - Ти сьогодні ввечері що робиш? Мені здається, ми давно не бачилися, нам є про що поговорити... наодинці.
- Сьогодні... не знаю, - завагався Жак. - Щодо сьогодні я не впевнений, у мене багато роботи і мені, швидше за все, просто захочеться відпочити. Краще завтра. Завтра тебе влаштує?
Пані цілком влаштувало завтра, і вона пішла, чарівно посміхнувшись на прощання. А геть здивована Ольга потопала слідом за Жаком, намагаючись якось пов'язати кінці тільки що почутих придворних пліток.
- Про що задумалась? - гукнув її Жак, обертаючись. - Ой, - тут же заусміхався він, - тепер ти ще й сердита! Невже так образилася, що Ельвіра на тебе зверхньо подивилася? Так це природно, аристократи завжди дивляться на городян зверхньо. На мене при дворі теж дуже довго так дивилися, а деякі і досі... Знайшла на що ображатися!
- Все одно неприємно... - пробурчала Ольга і, якщо вже зайшла розмова про цю пані, зважилася запитати, щоб не мучитися сумнівами: - Це твоя дівчина?
- Ні, що ти, - засміявся Жак. - Це одна з моїх подружок, але зовсім не моя дівчина. Та яка тобі різниця? Ти осягай навколишній світ, а не моє особисте життя.
- Ти теж частина цього світу, - заперечила Ольга, оскільки чесна відповідь Жака так нічого і не прояснила. - І ця задавака, і ваш король з його невірними фаворитками, ви всі - частина цього світу. Тільки я все ж не зрозуміла, за що ж король цю саму Алісу відставив, якщо йому було все одно, що вона йому з тобою зраджує?
- Та, була причина... - неохоче пояснив Жак. - Ольго, ну, справді, навіщо воно тобі треба? Он подивися краще, який чудовий парк... Тобі що, так цікаво плітки збирати?
- Мені цікаво, як тут будуються відносини між людьми.
- Так само, як і у вас, запевняю тебе. Точно так же люди дружать і ворогують, закохуються і сваряться... так що ця частина людського буття пояснень не потребує. А всякі там класові обмеження я тобі потім поясню, тому як ми майже прийшли і... о, привіт! А ти що тут робиш?
Останніми словами Жак звернувся до ще однієї незнайомої панянки, яка як раз вибігла з дверей музею і радісно помахала йому рукою. На щастя, на відміну від зарозумілою красуні Ельвіри, ця була простіше. Зовсім не красуня і одягнена якось проти традицій в штанці й щось на кшталт короткого розкльошеного халату, а на голові замість традиційних кісок - пухнасте розпущене волосся, що вибивалось з-під беретки. Хоча на Ольгу вона теж подивилася з неприязню і несхвальною цікавістю.
- Я ходила в музей на ескізи, - пояснила незнайомка, відверто посміхаючись Жаку. - А ти? Що це тебе в музей понесло? Подружку на прогулянку вивів?
- Це не подружка, - посміхнувся у відповідь Жак, - це робота. Познайомся, нова переселенка Ольга.
- А, то-то я дивлюся, на ній плаття не того розміру! А воно, виявляється, просто чуже! - засміялася дівчина, миттєво подобрішала і простягнула Ользі руку. - Діана, учениця художника.
- Дуже приємно, - стримано відповіла Ольга. - А що, так помітно?..
- Кому як, мені помітно. Та нічого, не переймайся, купиш собі нормальне, за розміром, і буде сидіти як треба. А в це треба було чогось ось тут підкласти і зробити нижню спідницю довшою, тоді не так би впадало в очі. Невже ніхто не порадив?
- Нікого, крім мене, поблизу не виявилося, - пояснив Жак. - А я якось і не помітив...
- Ось і довіряй вам, чоловікам, дівчат у світ виводити! Нарядив бідолаху у що трапилось з чужого плеча і потягнув... Чия сукня-то, Анжелікіна?
- Чому ти так вирішила?
- Ельвіра набагато більша, і сукні у неї розкішніше, Тереза менше ростом і ширше в плечах, у Мілени такого сукні немає і не буде ніколи, у Дженіви талія удвічі товстіша, Кароліна суконь взагалі не носить, ну і не моє, зрозуміло. Хоча, втім, для Анжеліки воно теж злегка дорогувато, будь у неї таке, вона б його не віддала...
- Бачила? - підморгнув королівський блазень, киваючи на товариську Діану. - Що значить художниця! Ні, не вгадала, мила, і ніколи не вгадаєш. Тим більше я не маю звички роздягати своїх подружок в службових цілях.
- А в не службових? - засміялася художниця. - Що ти робиш сьогодні ввечері?
- Як щодо післязавтра? - тут же вніс конструктивну пропозицію королівський блазень, оскільки, як Ольга вже знала, сьогодні він збирався відпочивати, а на завтра забив стрілку з красунею Ельвірою, у якій сукні... ехе-хе... набагато розкішніше...