- Про всіх-то ти подумав, а як я повинен жити в одному будинку з дівчиною, якій мені соромно дивитися в очі, тобі наплювати? - образився Елмар.
- А чому це тобі соромно? - посміхнувся король і почав набивати свою улюблену люльку. - Через те, що ти перед нею голим бігав? Так ти ж сам казав, що вона нормальна подруга, чого соромитися? Хіба вона на тебе образилася? Судячи з того, що розповіла Азіль, Ольга поставилася до всього абсолютно природно і з великим почуттям гумору.
- Ага. Вона досі продовжує захоплюватися, який я гарний. А мені кожен раз від сорому хоч під стіл лізь.
- Не розумію, чого тут соромитись. На тебе дійсно приємно подивитися, це одноголосно стверджують всі мої знайомі пані. Або тебе зачіпає те, що вона захоплюється твоїми м'язами, а про найголовніше місце і слова доброго не сказала?
- Тханкварра! - заревів ображений принц-бастард. - Шелларе, фільтруй базар!
- Що-що? - розреготався король. - Ну і слова! Від неї нахапався? Мало того, що ти лаєшся варварською, так ще цей милий іншосвітовий жаргон! Це означає «стеж за мовою», я правильно зрозумів? Так ось, це ти за своєю стеж, а то однополчани будуть над тобою потішатися до кінця днів.
Елмар ображено засопів і ґрунтовно приклався до глека з вином. Потім, мабуть осяяний раптовою ідеєю, як можна гідно відповісти язикатому кузенові, зловтішно запитав:
- Шелларе, а коли ти нарешті одружишся?
Король спохмурнів.
- Ну чому, коли тобі нема чого відповісти, ти постійно питаєш саме про це?
- А ти сам не здогадуєшся?
- Здогадуюся. Відтоді, як ти припинив скоювати подвиги, у тебе з'явилося багато вільного часу, і ти раптом згадав, що ти тепер перший спадкоємець престолу. І не на жарт занепокоївся, що, якщо зі мною що-небудь трапиться, ти встряв на все життя. Тому тепер щосили піклуєшся про те, щоб я скоріше наплодив спадкоємців. Так?
- В цілому - так. Але є ще одна причина.
- Азіль?
- Точно. Будучи королем, я не зможу з нею одружитися навіть після того, як вона дозріє. Німфа не може бути королевою, тому що тоді у мене свідомо не буде спадкоємця, а буде загін гулящих доньок. Мені-то наплювати, яка у мене буде сім'я, але на інтереси корони я вже наплювати не зможу.
- Та не переймайся ти так. Азіль абсолютно байдуже, одружишся ти на ній чи ні. Роль фаворитки її цілком влаштує.
- Зате мене не влаштує. - Елмар насупився і знову запитав: - Так як же, Шелларе? Коли ти збираєшся одружитися?
- Будеш чіплятися, взагалі не одружуся.
- Шелларе! - заблагав принц-бастард. - Ну, якщо тобі так вже неприємна думка про нормальну сім'ю, нароби бастардів своїм фавориткам! Хоча б штуки три! Я через тебе ночами нормально спати не можу, мені весь час якісь жахи в голову лізуть!
- А не напиватися перед сном ти не пробував? Придумав теж! Вони і так на мені виснуть, як на вішалці, а якщо у них будуть від мене діти, взагалі на голову сядуть. Не переймайся, нічого зі мною не станеться, як тільки знайду підходящу наречену, відразу ж одружуся. Мені ще не п'ятдесят років, щоб так поспішати. Так що не відводи розмову в бік і не ухиляйся від доручення короля. Займайся зі своєю гостею і не намагайся спихнути її Жаку. Зайди до скарбника і отримай під розписку тисячу золотих для неї, а то вони вже не перший день Ольгу чекають.
- До речі, про гроші... - спохмурнів Елмар. - Шелларе, ти не уявляєш, як я влип...
- Ти? Елмаре, що мало статися, щоб у тебе виникли фінансові труднощі? Ти, здається, багатший за мене рази в два...
- Вислухай, будь ласка, і не перебивай. Я тобі розповім ще одну причину, через яку мені перед Ольгою соромно. Ти ж знаєш, Азіль в деяких питаннях до жаху наївна. Вона досі не навчилася як слід гроші рахувати і погано собі уявляє справжню ціну речей. А ця подруга жила тут всього другий день і, природно, теж нічого не знала. Пташки порозумілись, і Ольга подарувала Азіль гребінця для волосся. Пам'ятаєш червоний браслет графині Монкар? Так цей гребінець в два рази більше і ще з якимись блискітками всередині. Ні одна, ні друга так нічого і не зрозуміли. Цій сподобалося, тому що гарно, а та віддала, бо у них це нічого не коштує. Тепер я ламаю собі голову, як їм пояснити, що ця річ коштує десь від п'ятдесяти до сімдесяти тисяч, до того зробити це так, щоб ні одну, ні іншу не образити. Азіль, звичайно, його відразу поверне, але це все одно, що іграшку у дитини відібрати. А Ольга ще упреться і не візьме, від неї чого хочеш можна очікувати. І що мені тепер робити?