- І нехай. Вийде хороший дует. Може, їй хтось сподобається і вона Жака розлюбить... Шкода, звичайно, що вона так нездатна до військової справи і так не любить королів...
- Чому? У тебе що, армія мала?
- Ні... - зітхнув король. - Сподобалася вона мені, ось і все. Хоча я з нею ще не знайомий, але все ж, за розповідями Жака...
- Сподобалася? Тобі? Знову жартуєш? Ти ж все життя повз жінок проходив, як повз стовпів! Ти ж навіть свою офіційну фаворитку по два тижні не помічаєш, поки тобі не закортить як слід! Та ти б досі незайманим ходив, якби я тебе в сімнадцять років не зводив до знайомої повії!
- Дорогий кузене, якщо я кажу, що жінка мені подобається, це не означає, що я хочу її негайно завалити на ліжко. Вона мені подобається в тому ж сенсі, що і ти. Як людина, яка мені цікава і приємна. А оскільки такими людьми вкрай рідко виявляються жінки, я подумав, що гріх не приміряти її під інші п'ятнадцять параметрів. І не підійшла. А жаль.
- Які такі п'ятнадцять параметрів? Ти що, проводиш якийсь глобальний відбір?
- Звісно. Всупереч твоїй думці, що я навмисне тягну з одруженням, я як раз цим посилено займаюся.
Принц-бастард розреготався.
- Так ти виробив собі модель ідеальної дружини і тепер шукаєш, так би мовити, відповідну їй жінку? А якщо таких не буває?
- Що за нісенітниця! Ідеальних дружин взагалі не буває. Бувають більш-менш підходящі. І п'ятнадцять параметрів я визначив виходячи виключно з інтересів корони. Єдиний, який стосується особисто мене, - це щоб майбутня королева була особисто мені не противна. Це шістнадцятий.
- Але Шелларе... - Елмар навіть розгубився. - Хіба так можна? Це ж протиприродно... Не по-людськи якось ... Люди повинні одружуватись по любові, а не ось так от...
- То люди, а я король. Не для себе одружуюся, а для держави. І, на мою думку, це велике щастя, що мене так мало хвилюють жінки. Я можу спокійно вибрати варіант, найбільш відповідний для блага корони, і не страждати потім.
- І які ж параметри ти визначив? - поцікавився Елмар.
- Основний - здатність народити спадкоємця. Заради цього, власне, все й затівається. Потім я розсудив так: зазвичай король повинен керувати своїм військом особисто, тобто бути головним полководцем країни. Але я, як ти знаєш, не сильний у військовій справі. Я взагалі не повинен був займатися армією... Ця корона на мене звалилася, як пташине лайно на голову. В економіці я за п'ять років розібрався, але тягнути ще й армію навіть при моїй працездатності занадто. Тому, цим повинна зайнятися королева. Звідси ще сім параметрів. Є й інші сім, але вони не настільки істотні.
- Ти ще один параметр упустив, - злорадно оголосив Елмар. - Сімнадцятий.
- Який саме?
- А такий, що ця твоя ідеальна королева повинна ще погодитися вийти за тебе заміж. Ольга, наприклад, нізащо не погодилася б.
- Ти упевнений? - засміявся король. - А може, при особистій зустрічі я її зачарую без всякої магії, лише природним шляхом, і вона зрозуміє, що королі не такі вже погані, як вона думає.
- Знову жартуєш? - підозріло запитав Елмар.
- Звісно, жартую... Але справді, коли я знайду підходящу наречену, то дуже постараюся, щоб вона погодилася... Гаразд, Елмаре, ми перейшли на марну балаканину, а у мене ще повно роботи. Ти сьогодні йдеш на бал в міські збори?
- Іду. А ти?
- Куди ж я подінуся, повинен бути присутнім... А Ольгу ви з собою берете?
- Ні. Вона ще не готова до таких виходів.
- Ну, тоді йди до скарбника... Щось я не зрозумію, чому ти так скис?
- Тому, - понуро пояснив Елмар, - що після твоїх пояснень щодо «...надцяти параметрів» я остаточно зрозумів, що ти ніколи не одружишся.
***
Коли Ольгу розбудили шум і крики, що доносилися знизу, їй в черговий раз снився Жак. Вона підстрибнула в ліжку, протерла очі і прислухалася. Спочатку їй здалося, що Елмар і Азіль повернулися з балу добряче напідпитку і тепер шукають шлях в свою спальню, натикаючись на меблі. Потім вона розрізнила гнівні інтонації в голосі принца-бастарда і відразу ж слідом за цим почула пронизливий крик німфи:
- Елмаре, не підходь до неї! Забирайся звідси, ти його не отримаєш!
Ольга стрибнула з ліжка, схопила на всякий випадок свій газовий балончик і кинулася вниз, подивитися, що там відбувається. Творилося щось зовсім неймовірне.
Елмар стояв посеред кімнати, намагаючись відштовхнути Азіль, що висила у нього на руці, та пройти до виходу. Біля дверей стояла незнайома жінка, майже настільки ж гарна, як і Азіль, і мовчки дивилася на те, що відбувається якимось дивним напіввідсутнім поглядом.
- Панове, що тут відбувається? - здивовано запитала Ольга, входячи в вітальню і наближаючись до центру подій. - Через що скандал?
- Ольго, тримай його! - закричала Азіль, викидаючи перед собою руку, наче ловила щось в повітрі. - Тримай його, поки я її звідси не викину! Вона його зачарувала!