- Я й не плачу... - Елмар знову нахилив голову і подивився на неї через плече. - Я сміюся. Ольго, це просто неможливо, яка ти смішна! Я уявив собі, як ти возишся у мене на кухні, а моя кухарка пожирає тебе очима, щоб ти раптом чого не нашкодила в її господарстві...
- Наприклад, чавунне деко не розбила, - підхопила Ольга.
- А що тут дивного, ти і на таке цілком здатна, - посміхнувся Елмар. - Але, крім того, ти ще забрудниш весь посуд, повимазуєш тістом всю кухню і розіб'єш з десяток яєць на підлогу...
Ольга негайно згадала вітчизняне прислів'я щодо пирогів і воріт в тісті і тут же видала цей шедевр вголос. Прислів'я мало успіх. Елмар засміявся і по-дружньому стис її плече своєю величезною лапою, випручавши нарешті біцепс з обіймів дівчини. Ольга теж засміялася і притулилася головою до його грудей.
- Ой, який ти холодний! - сказала вона. - Не змерз? Підемо в будинок, а то застудишся.
- Ні. Я загартований. Можу взимку на снігу спати. Але в будинок, звичайно, підемо, треба вдягнутися. А то скоро прийде кузен Шеллар вчити тебе стріляти, а я з тобою в такому вигляді, що мене компрометує.
- Дуже навіть славний у тебе вигляд, дивилася б і дивилася. А хіба король може щось не те подумати? Здається, він мужик без забобонів.
- Та я жартую. Звичайно, король нічого не подумає, але все одно одягнутися треба. А ввечері дійсно давай знову нап'ємося і будемо читати вірші. А то мені щось так сумно останнім часом...
- Чому? Просто так?
- Ну яке може бути «просто так», коли я такого накоїв ... Досі згадувати страшно. Я ж її вбити міг... - Елмар знову спохмурнів, гірко заломивши брови, і став схожий на класичний диснеївський персонаж. - Я ж і тебе міг прибити, і навіть Шеллара, якби він промахнувся...
- Невже він став би в тебе стріляти? Адже він тебе любить.
- Тому й став би. Знаєш, що мені недавно сказав мій добрий і чесний кузен? Що заради порятунку мого життя він би не вагаючись прострілив мені ногу, а то і обидві. І це цілком в його дусі... Гаразд, підемо. Що ти сьогодні цікавого купила?
- Нові штани, чобітки, коробку патронів, пару аудіокристалів, книжку і ще картину.
- Яку картину? - поцікавився Елмар, піднімаючи сумку.
- Полотно, олія. Танцюючий гарний хлопець. У якогось бомжа купила задешево, просто хлопець сподобався.
- Послухай, Ольга, а що таке «бомж»? Жак теж постійно вживає це слово, але не може до пуття пояснити. Це щось на зразок бездомного волоцюги?
- Так. Це бездомний волоцюга, що геть опустився... А де Жак це слово підчепив?
- Гадки не маю. У нього запитай.
Вони вийшли зі зброярні та попрямували по вимощеній каменем доріжці до будинку.
- Ольго, - запитав раптом Елмар. - Тобі подобається Шеллар?
- Ще б пак! - захоплено відгукнулася та. - Класний мужик! Такий розумниця, такий молодець...
- Ти б вийшла за нього заміж?
Дівчина різко зупинилася.
- А ти в цьому сенсі?.. - розгублено перепитала вона.
Елмар теж зупинився і подивився на неї з якимсь докірливим розчаруванням.
- Що, в цьому сенсі він не такий вже й хороший? Звичайно, не красень, але... у нього маса інших переваг.
- Справа не в тому, що він не красень. Він мені все одно подобається. У негарних чоловіків є щось дуже зворушливе... Але у нього є один недолік, який для мене непереборний.
- Який?
- Він король. І тут хоч помри, я його як чоловіка не сприймаю. Елмаре, ти ж це не серйозно? Він же не збирається ...
- Не збирається, - зітхнув Елмар. - І не кажи йому, що я тебе питав. Він дуже ображається, коли його намагаються одружити. Особливо я.
- Так це ти відсебеньками займаєшся? - полегшено зітхнула Ольга. - Ти мене так не лякай. Я вже вирішила, що він в мене закохався.
- Та ні... А якби і так, чого тут лякатися? Ти що, думаєш, він буде тебе переслідувати і примушувати? Як ти могла про нього таке подумати?!
- Я про нього так не думаю, - образилася Ольга. - Я подумала зовсім про інше.
- Про що?
- Про те, що йому буде боляче... - тихо сказала дівчина. - А я знаю, як це боляче, коли...
Вона замовкла і відвернулася. Елмар засмучений поставив додолу сумку і винувато розвів руками.
- Прости дурня, я зовсім забув... Як я міг! Тільки про себе і думаю! Не плач, подруго... - Він знову обійняв її за плече і пригорнув до себе. Ольга вткнулася в нього носом і тихо захлюпала. - Нехай, не треба. Не єдиний він на світі, твій Жак. Знайдеш іншого, в сто разів краще. Я тебе з друзями познайомлю. У мене знаєш які друзі! Відмінні хлопці. Всі, як я.