25
Вано був спантеличений не менше, ніж Андрій. Ключ дістався йому від хлопчика, якого священик ненадовго погодився прихистити чотирнадцять років тому. Хлопчика, якого до нього привезла Ліра, звелівши забрати ключ і сховати так, щоб той ніколи його не знайшов. Хлопчика, чия мама злягла на кілька тижнів від хвороби, не в силах пережити страшну втрату другої дитини.
Чому Ліра не сказала, що цей хлопчик — син його зрадливої коханої Ольги? Тієї самої Ольги, через яку він ледь не покінчив самогубством? Тієї самої Ольги, що проміняла його — повільного буквогриза Ванічку — на безвідповідального волоцюгу в червоній куртці Олега?
26
— Ти — і моя мама? Вухам своїм не вірю! — ошелешено сказав Андрій згодом, дивлячись у кудись у пустоту. — Як... Як це? Мій тато відбив у тебе мою маму?
Вано промовчав.
— Навіть не знаю, що мене приголомшило більше: чи то те, що в мене був брат, чи те, що моя мама ледь не стала дружиною такого...кхм...екзорциста. Чорт... Якого біса світ такий тісний?
— Тісний,— замислено погодився Вано. — Значить, так мало бути. Ти мав сам знайти відповідь, повернувшись на початок історії. Бач, коло замкнулося. Змія вхопила себе за хвіст.
Він взяв в’язку з ключами і відчепив «змійку».
— Бери, це твоє! — сказав Вано, простягаючи її Андрієві. — Ти уже й так знаєш всю правду, а отже, тримати це в себе більше немає сенсу.
Андрій взяв ключ і міцно стиснув його в долоні.
— Тепер ти мене відпустиш, Гіласе? — запитав він у когось самими лише губами.
Замість епілогу
Із журналу спостережень
Арт-терапія дає плоди. Сьогодні виписали нашу першу пацієнту — Семенюк Анну Володимирівну, яка перебувала на стаціонарному лікуванні з січня минулого року.
Чесно кажучи, аж таких результатів я не очікував. За період перебування тут Анна написала цілий роман. Мушу визнати, що текст добре структурований, цікавий, цілісний, немає проблем з формулюванням думки, непогано відстежуються причинно-наслідкові зв’язки. На жаль, через відсутність вільного часу поки що прочитав лише першу частину. На днях спробую це виправити.
Анна потрапила в наш заклад із запущеною анорексією та важкими деперсоналізаційними розладами, що супроводжувались гіпоестезією, галюцинаціями та порушенням сприйняття часу. На сьогодні її стан стабільний, рецидивів не було вже кілька місяців. Відновлена здатність аналітично мислити. На жаль, не все так добре, як хотілося б. Анну досі мучить думка, що час навколо зупинився, та, як показують спостереження, це поки що не є небезпечним ні для Анни, ні людей, що її оточують.
Наступний претендент на виписку — Ольга Вовк. З досьє: страждає від нав’язливих ідей, параної і вважає себе винною
Знайшовся Андрій Маковей — один із наших найпроблемніших пацієнтів, що самовільно покинув стіни лікарні два тижні тому внаслідок серйозної провокації з боку іншого пацієнта — Тесленка Миколи Петровича, котра ледь не призвела до летальних наслідків.