Ашміра заплющила очі. Вона уявила, як самотній Бартімеус відчайдушно мчить уперед. Уявила демона-тінь, що наздоганяє його, витягає лапи з кігтями, щоб ухопити Бартімеуса з Перснем…
Дівчина відсапнула. Далі відскочила вбік і сміливо гукнула:
— Агов!
Голови тварин обернулися до неї.
— Ця дівка скалічила вашого господаря! — вигукнув Хаба. — Роздеріть її на шматки! Той, хто вб'є її, дістане волю!
Демони разом кинулися до неї, перевертаючи столи й крісла, єдиним стрибком перескакуючи басейн. Усі вони линули туди, де стояла Ашміра.
Коли вони були вже за п'ятнадцять футів від неї, дівчина заходилася стрімко жбурляти в них срібні яйця й палички з кульками.
Два яйця влучили в демонів з орлиними головами й вибухнули, залишивши в їхніх грудях величезні діри. Демони запрокинули голови, жалібно скрикнули, обернулись на пару й зникли.
Дві палички з кульками пролетіли за кілька дюймів повз цілі, впали на мармурову підлогу й луснули, наче яєчна шкаралупа. Вибухнули стовпи зеленого полум'я, й демони, що опинилися поблизу, з відчайдушними криками поперекидалися назад. Остання паличка влучила в ногу — трохи вище від кісточки — демонові з головою сарани. Уся верхня частина його ноги вкрилася полум'ям. Демон з вереском пірнув у басейн і зник у клубах пари.
Ашміра спокійно відступила під арку, де Соломон гарячково нишпорив на полицях.
— Двох убито, — сказала вона. — Одного поранено. Що в тебе є ще?
Цар засукав рукави вбрання; розтріпане сиве волосся лізло йому просто в очі.
— Тут давно вже слід було все перебрати… Одразу сказати важко…
— Дай мені хоч що-небудь!
— Гаразд, спробуй оце! — Він кинув їй глиняну рурку з видавленими зірочками й запечатаний теракотовий горщик.
Ашміра кинулася назад до арки. В золотій залі було вже повнісінько диму, серед якого ворушилися чотири масивні постаті.
Вона жбурнула рурку в найближчу постать. Рурка розбилася. розсипалася на порох, і більше не сталося нічого.
Тоді вона жбурнула горщик. Горщик розколовся: спочатку пролунало скрушне зітхання, а потім — голосний регіт. Демони, що спочатку були позадкували, знову кинулись уперед.
Єгиптянин, що стояв позаду них, спересердя вилаявся:
— Бовдури! З цим навіть дитина впорається! Вдарте її магією на відстані!
Ашміра відскочила назад, до комірчини, і якраз вчасно: підлога біля входу саме випарувалась. Кілька Вибухів ударились об стіну — так, що кам'яні блоки всередині комірчини виперли крізь тиньк. На волосся дівчині посипався пил.
Цар тим часом старанно обшукував полиці.
— Чим потішиш? — запитав він.
— Поки що нічим.
— Тримай. — Соломон відкрив невелику дубову скриньку, де були акуратно складені шість скляних куль.
Коли цар подав їй скриньку, до арки рикошетом залетіла магічна блискавка, свиснула над головою в дівчини й пробила стелю комірчини. Кам'яна кладка перетопилась, униз полетіли камінці й тріски. Соломон з криком упав на підлогу.
Ашміра присіла поряд навпочіпки:
— Ти поранений?!
Обличчя в царя посіріло.
— Ні… ні… — промовив він. — Не переймайся. А от демони…
— Атож! — Ашміра підхопилася, пробігла крізь зливу камінців, що сипалися зі стелі, й пожбурила три кулі в напівзруйновану арку. Пролунали вибухи, спалахнув зелений вогонь, долинули пронизливі, невдоволені крики.
Дівчина присіла в затінку, відгорнула з очей волосся і знову засунула руку до скриньки… Аж тут щось так потужно вдарило в стіну з протилежного боку, що Ашміру збило з ніг. Скринька випала в неї з рук, три кулі м'яко застрибали по підлозі.
Ашміра заціпеніла, дивлячись, як поверхня підлоги вкривається дрібними тріщинками. Вона майнула назад до комірчини, й саме вчасно: арку огорнуло зелене полум'я.
Вогонь полинув усередину. Ашміру обдало жаром, підняло в повітря й жбурнуло вперед. Вона врізалась у полиці, що стояли посеред кімнати, й незграбно впала між порожніми скринями. Згори на неї водоспадом посипались артефакти.
Розплющивши нарешті очі, вона побачила, що на неї пильно дивиться Соломон.
Цар повільно простяг їй руку. Ашміра взялася за неї й дозволила підняти себе на ноги. Її руки були скривавлені, одяг обгорів. Сам Соломон мав аж ніяк не кращий вигляд: убрання подерте, у волоссі — тиньк.