Хоч як постраждала Ашмірина зовнішість цієї ночі, я підозрював, що кайдани, які сковували її всередині, нарешті лопнули — і це, безперечно, було їй тільки на користь.
Вона взяла Гроно винограду й мигдалеву булочку.
— Вони досі там гуляють?
— Еге ж, старанно оглядають сади… — я замислено примружив свої гарні очі. — Чи мені здається, чи твоя добра цариця Балкіда — звичайнісінька стара відьма?
Ашміра криво посміхнулася:
— Так, правду кажучи, вона не така… великодушна, як я сподівалася.
— Можна сказати й так.
— Ну, а ти чого сподівався? — дівчина обтрусила крихти з колін. — Вона послала мене тихенько прикандичити царя й поцупити Перстень. А тепер Соломон вихваляє мене, Перстень досі в нього, а її притягли до Єрусалима, мов дурнуватого біса на орчику!
Оцінка була чесна і влучна.
— Він підкорить її, — зауважив я. — Так буває завжди.
— Соломона вона простить, — відповіла Ашміра. — А от мене — ні.
І знову взялася до булочки. Запала тиша.
— Що ж, тоді тобі пощастило з цією пропозицією, — сказав я.
Вона поглянула на мене, жуючи далі булочку:
— З якою?
— З Соломоновою. Він дасть тобі щедру нагороду за те, що ти допоможеш йому створити новий, прогресивний уряд — чи як це називається. Як на мене, дурниці. Але ти напевно будеш щаслива.
Сказавши це, я втупивсь у стелю.
— Тобі це, здається, не до вподоби, — зауважила дівчина.
Я насупився:
— Просто він скористався своїми чарами. Щирий погляд, промениста усмішка, розмови про те, що він ладен довірити тобі своє життя… й таке інше. Усе це гаразд, а що буде далі? Спочатку ти — охоронниця. Далі — «особлива радниця». А тоді хвиць — і вже у нього в гаремі. Скажу тобі лише одне: якщо це станеться, не лягай спати, коли над тобою висітиме гамак дружини з Моабу.
— Я не хочу до його гарему, Бартімеусе.
— Це ти зараз так кажеш, а потім…
— Я не прийму його пропозиції, — вона знову відсьорбнула вина.
— Що?! — настала моя черга дивуватися. — Ти йому відмовиш?
— Так.
— Але ж це Соломон! І… забудь про те, що я тільки-но казав… він тобі справді вдячний!
— Знаю, — відповіла Ашміра. — І все ж таки на службу до нього я не піду. Не хочу просто міняти одного господаря на іншого.
Я знову насупився. Схоже, що кайдани в її душі лопнули остаточно.
— Ти певна? — перепитав я. — Так, він пихатий аристократ, він має звичку колекціонувати дружин, та все одно він — чудовий господар, кращий за вашу Балкіду. Насамперед, ти вже не будеш ра… тобто спадковою охоронницею. Ти матимеш набагато більше свободи — й золота теж, якщо тобі хочеться золота.
— Ні, не хочу. І не хочу залишатись у Єрусалимі.
— Чому? Завдяки Персню це столиця світу!
— Але ж це не Шеба. Мій дім не тут.
Зненацька в її очах спалахнув той самий вогонь, який я бачив напередодні. Він палав так само яскраво, проте менш шалено. Без гніву й завзяття. Вона всміхнулася мені:
— Я не брехала тобі тоді, минулої ночі. Посада охоронниці, всі мої вчинки — цим я служила цариці, але й Шебі теж. Я люблю її гори й ліси, її пустелю, що видніє за межами полів. Моя мати показала все це мені, Бартімеусе, коли я була ще зовсім малою. Сама лише думка про те, що я ніколи туди не повернуся, не повернуся до неї… — вона помовчала. — Ти просто не уявляєш, що це таке.
— Чому ж ні? — заперечив я. — Уявляю. До речі, коли вже ти про це заговорила…
— Так, звичайно! — Ашміра рішуче підхопилася. — Пора. Я бачу… Тебе треба відпустити.
Це ще раз доводило, що ніяка вона не чарівниця. Ще з часів давнього Урука кожна моя служба закінчувалась однаково: огидною сваркою, під час якої господар відмовлявся відпускати мене, а я обертався на трупа-реготуна чи ламію з кривавими кігтями, щоб «переконати» його. Проте ця дівчина, звільнившись сама, була лише рада відпустити на волю й мене. Без жодної сварки. Я так здивувався, що не сказав нічого.
Я поволі звівся на ноги. Дівчина озиралася.
— Нам потрібен пентакль, — сказала вона.
— Так. Навіть два. Десь тут була пара пентаклів.
Ми обшукали залу й досить скоро знайшли куточок пентаграми, що визирав з-під обгорілого килима. Я заходився розкидати меблі, що стояли зверху, а дівчина стояла й спостерігала за мною так само холодно, як і тоді, в ущелині. Тут мені спала на думку одна річ.