Ашміра відчула, як кров бухнула їй в обличчя. Вона мимоволі стиснула кулаки.
— Ну, я просто хотів розібратися, що й до чого, — мовив джин і, підморгнувши, недбало притулився до скелі. — Гаразд, чого ж ти хочеш?
Ашміра трохи поміркувала.
— Розкажи мені про Перстень, — попросила вона.
Джин здригнувся. Його лікоть спорснув зі скелі, й він мало не впав на землю. Він струснув крилами, голосно зашурхотівши пір'ям, і вирячився на неї:
— Що?!
— Розумієш, — простодушно пояснила Ашміра, — я ніколи ще не бувала в Єрусалимі, а про великого царя Соломона розповідають стільки дивовиж! От я й подумала: коли ти такий відомий і досвідчений і Соломон так часто звертається до твоїх послуг, то ти, певно, можеш більше розповісти мені про це.
Джин хитнув головою:
— Знову лестощі! Я ж кажу тобі… — він зупинився. — Чи, може, ти кепкуєш із мене?
— Ні, ні! Що ти!
— Гаразд, хай там що, — буркнув юнак, — мені не треба ні лестощів, ні кпин! Інакше, диви, я пристану-таки на Фекварлову думку!
— А що то була за думка? — поцікавилася Ашміра.
— Тобі цього краще не знати. А щодо речі, про яку ти згадувала… Я розумію, що ти — звичайне простодушне дівча з аравійської глушини, але навіть і там ти, напевно, чула… — він боязко озирнувся. — Тут, в Ізраїлі, про деякі речі краще не говорити прилюдно, та й узагалі не згадувати їх.
— Ти ніби боїшся? — усміхнулась Ашміра.
— Аж ніяк! Це просто обачність… — крилатий юнак відчув себе ніяково, насупився й подивився в темно-синє небо. — Куди ж подівся цей Хаба? Мав би давно вже прилетіти… Чи, може, цей бовдур Фекварл заблукав?
— Якщо другого джина звуть Фекварл, — недбало зауважила Ашміра, — то тебе…
— Вибачай! — джин рішуче підняв руку. — Цього я тобі сказати не можу! Імена — річ серйозна, їх важливо мати й небезпечно губити. Ними не можна розкидатись на всі боки — ні джинам, ні людям; імена — наше найголовніше, найпотаємніше надбання. Своїм ім'ям я був створений багато століть тому, і той, хто його дізнається, матиме змогу поневолити мене. Деякі чарівники витрачають чимало сил на те, щоб отримати такі знання, — вивчають давні тексти, розшифровують шумерський клинопис, ризикують життям у магічному колі, щоб підкорити собі таких духів, як я! Ті, що володіють моїм ім'ям, тримають мене в кайданах, змушують чинити звірства — й це триває вже дві тисячі років! Тож, сподіваюся, ти розумієш, о діво Аравії, чому я намагаюсь ховати своє ім'я від нових знайомих. Більше не питай мене — це знання заборонене, таємне й запечатане!
— Тобто тебе звуть не Бартімеус? — перепитала Ашміра.
Запала тиша. Нарешті джин кахикнув:
— Пробач?
— Бартімеус. Так тебе називав твій приятель Фекварл.
Джин вилаявся крізь зуби:
— Навряд чи я назвав би його приятелем… От бовдур! Влаштувати прилюдну сварку!
— Ну, ти теж увесь час називаєш його на ім'я, — зауважила Ашміра. — До того ж я мушу знати твоє ім'я, щоб замовити за тебе слівце перед господарем!
Джин скривився:
— Мабуть, твоя правда… Гаразд, тепер моя черга питати, — сказав він. — А як щодо тебе? Як тебе звуть?
— Мене звуть Кіріна, — відповіла Ашміра.
— Кіріна… — недовірливо повторив джин. — Зрозуміло.
— Я жриця з Гім'яру.
— Ти кажеш про це увесь час… Гаразд, «Кіріно», чому ж тебе так цікавлять небезпечні речі на зразок певних золотих цяцьок, про які ми розмовляти не будемо? І що це за «важлива місія», котра привела тебе до Єрусалима?
Ашміра хитнула головою:
— Цього я тобі сказати не можу. Цариця заборонила мені говорити про це з будь-ким, крім самого Соломона, і я дала священну присягу.
— Ой, які ми зненацька стали правильні й хороші, — насмішкувато мовив демон і оглянув її. — Дивно, як цариця відрядила з такою місією одне-єдине дівчатко… Хоча на те вона й цариця — часом їм спадають на думку всякі химери. Якби ти чула, скажімо, Нефертіті, коли на неї, бува, нападе дур!.. Так, так, — байдуже провадив він. — Отже, ти з Гім'яру… Я ніколи не бував там. Гарна країна?
Ашміра й сама ніколи не бувала в Гім'ярі й нічого про нього не знала.
— Так. Дуже гарна.
— Там, напевно, високі гори?
— Так.
— Є, мабуть, і річки, й пустелі?
— Вистачає.
— І міста?
— Еге ж, є кілька.
— І серед них — скельне місто Сафар, видовбане просто в бескетах? — допитувався демон. — Чи це не в Гім'ярі? Я часом не помилився?
Ашміра завагалась. Вона відчула пастку й не могла придумати відповіді, що дозволила б їй виплутатись.