Коли останні завихорення розчинились удалині, Елвен надіслала умовний сиґнал на південний схід — до їхніх товаришів, що чатували під Бланахом.
— От і все, — сказала вона. — Тепер будемо сподіватися, що професорові аб Мередиду вистачить розсудливості прийняти мою пропозицію.
— А якщо ні? — запитав Ківан.
— Тоді ми його вб’ємо. І знов-таки, будемо сподіватися, що наступний чаклун, якого надішле проти нас Ворог, виявиться зговірливішим.
Ківан хотів був зауважити, що наступного разу Ворог може надіслали не одного чаклуна і навіть не двох, а цілий загін своїх прислужників, проте змовчав. Він знав Елвенину думку з цього приводу і, загалом, був згоден з нею. Але вважав, що зайва обачність ніколи не зашкодить, тому слід уже зараз готуватися до цілком імовірної війни з чорними чаклунами.
За хвилю до них підійшли Ейнар аб Дилан та Шовар аб Родрі. Елвен переповіла їм свою розмову з Фейланом аб Мередидом (яку сам Ківан чув на власні вуха, перебуваючи в сусідній кімнаті) і висловила впевненість, що він таки погодиться на співпрацю.
— Можливо, пані, — не став заперечувати Ейнар, хоча в його голосі чувся глибокий сумнів. Він був особисто знайомий із кованхарським професором і від самого початку наполягав на тому, що з ним не варто домовлятись, а краще просто вбити його. — Як ви мали нагоду переконатися, Фейлан страшенний боягуз. Це, звичайно, може зіграти нам на руку, але так само може й зашкодити. Варто демонові щось запідозрити і бодай трохи натиснути на нього, він відразу в усьому зізнається.
— І тоді його вб’ють, — промовила Елвен.
— Або ж накажуть пристати на вашу пропозицію і втертися до вас у довіру.
— Ну, довіряти йому я не збираюсь ні на крихту, тож він не матиме, куди втиратися. Зараз мене турбує не сам професор аб Мередид, а той факт, що його надіслали вбити Лаврайна. Ворога не спинить перша ж невдача, він і далі домагатиметься свого. Зрештою, просто накаже одному з тутешніх чорних пожертвувати собою, вчинивши самовбивчий напад під час якогось людного заходу.
— Тому його треба випередити, — озвався майстер Шовар. — У світлі нових обставин, пані, я схильний погодитися з лордом Ейнаром. Краще піти на ризик і влаштувати лордові Лаврайну нещасний випадок, ніж чекати, поки його вб’ють Китрайлові слуги.
— Та й ризик буде мінімальний, — поквапився додати Ейнар. — Я вже пропонував вам кілька цілком надійних…
— Я пам’ятаю ваші пропозиції, — урвала його Елвен. — І тепер визнаю їхню слушність. Та перш ніж будь-що робити, треба порадитися з королем. Власне, вирішальне слово має бути саме за ним, бо в цій ситуації він ризикує найбільше. Зараз у нього вечірня нарада з міністрами, потім я з ним зустрінусь і все розповім. А вам, лорде Ейнаре, варто зачекати тут. Гадаю, король захоче, щоб і ви взяли участь у нашій розмові.
— Так, пані, — сказав Ейнар. — Цієї ночі я чергуватиму під Ханґованом.
Елвен ще трохи затрималась у Тиндаярі, щоб розпитати про стан справ у таборі повстанців, а тоді разом з майстром Шоваром повернулася до Кайр Ґвалхалу. Ківан, чиє чергування мало закінчитись аж опівночі, хотів був залишитися з Ейнаром, проте той запевнив його, що в цьому немає потреби.
— Сьогодні вже точно нічого не станеться. До ранку Фейлан не отримає нових інструкцій від Ан Нувіну, а з власної ініціативи нічого робити не наважиться — не така він людина. От завтра ми розпочнемо посилене патрулювання Тиндаяру, і ти ще проведеш тут удосталь часу. А зараз іди відпочивати. Про Фейлана аб Мередида поки нікому ні слова — вранці я зберу всіх наших і сам розповім про нього.
— Тоді треба попередити Ґинвора, — Ківан машинально кивнув у бік Бланаха, хоч і розумів, що Ейнар цього не побачить. — Та, боюсь, він однаково не втримається від того, щоб похвалитися своїм подвигом перед усіма нашими.
— Знаю. Тому залишив його на варті до ранку. А Доранові та Нейве скажеш, що я змінив розклад чергувань і цієї ночі вони вільні.